Висновок
Між кінцем травня і кінцем липня 2026 року Росія закрила більшу частину свого ринку для вірменських продуктів харчування, рослинної продукції, напоїв і молочної продукції. 24 вересня Рада Європейського Союзу ухвалила дворічне зупинення мит на більшість вірменського експорту й заявила, що реагує на ці обмеження. Таке поєднання підштовхує до історії про те, що Вірменія переходить з одного економічного блоку до іншого. Наявні свідчення підтримують вужчий і корисніший висновок.
Російські важелі впливу на Вірменію — це не один стан. Вони діють через окремі канали: ринок для вірменських продуктів харчування й напоїв, газ, що забезпечує країну енергією, і мережу, якою він надходить, залізниці, право працювати в Росії. 2026 року Росія використала ці канали по-різному. Ринок вона обмежила. Умовам постачання газу вона пригрозила — письмово. Решту не зачіпала. Канал, який вона використала, — той, який Вірменії найлегше обійти. Канал, який вона тримала в резерві, — той, який Вірменія поки не може замінити. І майже всі вони існують у межах однієї інституції — Євразійського економічного союзу, решта членів якого тепер закликали Вірменію зробити вибір.
Залежність, важіль, тиск, результат
Чотири різні речі часто зводять до одного поняття «важелі впливу», а ця записка їх розрізняє. Залежність — це вразливість: велика частка чогось важливого надходить з одного місця або йде до нього. Важіль — це здатність скористатися цією вразливістю: регулятор, який може закрити ринок, угода, яку можна денонсувати. Тиск — це застосування такої здатності. Результат — це зміна поведінки об’єкта тиску внаслідок нього.
Вірменія залежить від Росії в усіх цих каналах. У більшості з них Росія має важелі. Використала вона один. Жодне джерело поки не описує результату, на який тиск зазвичай розрахований.
Ринок: важіль, який було задіяно
Загальні торговельні показники Вірменії приховують, де саме лежить залежність. 2025 року на Росію припадало 35.1% вірменського експорту і 36.0% імпорту, за таблицями Статистичного комітету. Експорт після 2022 року роздутий реекспортом золота й дорогоцінного каміння — переважно до Об’єднаних Арабських Еміратів і Гонконгу — та електроніки, переважно до Росії. Якщо не брати до уваги дорогоцінні метали, на Росію припадало 55% вірменського експорту 2024 року. Для продуктів харчування й напоїв, крім тютюну, — близько 80%. Для риби, овочів і фруктів — від 94 до 98%, для напоїв і міцних алкогольних напоїв — 82%. На ЄС припадало 2.4% тих самих товарів. Аграрну економіку було збудовано під одного покупця.
Обмеження запроваджували поетапно. Россільгоспнагляд, російська служба з ветеринарного й фітосанітарного нагляду, обмежив зрізані квіти з 22 травня, свіжі овочі й полуницю — з 30 травня, кісточкові фрукти й виноград — з 2 червня, інші фрукти, картоплю й сухофрукти — з 3 червня. Наприкінці травня Роспоживнагляд, відомство з безпеки споживачів, зупинив продаж мінеральної води «Джермук» і названих вин і бренді трьох виробників. 11 червня, через три дні після парламентських виборів у Вірменії, Россільгоспнагляд оголосив, що з 12 червня обмежить усю підкарантинну продукцію вірменського походження та її транзит через Росію до інших членів Союзу. Рибу зупинили 26 червня, молочну продукцію чотирьох виробників — 27 липня. 25 вересня відомство відмовилося скасувати заходи щодо риби й молочної продукції, заявивши, що отримало запевнення, але не документи.
Те, як діяли обмеження, важить не менше, ніж те, що вони охоплювали. Кожне з них було повідомленням регулятора з посиланням на шкідників, простежуваність або маркування, виданим на підставі повноважень, які передбачає сам Договір про ЄАЕС: стаття 29 допускає обмеження для захисту життя і здоров’я, а стаття 56 — тимчасові санітарні заходи. Обидві містять умову: заходи не повинні бути «прихованим обмеженням торгівлі». Такою є форма цього важеля. Щоб його задіяти, не потрібен жоден політичний акт, а оскаржити його зсередини важко. Відповідь Вірменії полягала в тому, щоб оспорювати саме цю умову. Її прем’єр-міністр заявив 2 червня, що це «хибні кроки, бо вони налаштовують людей проти ЄАЕС», водночас визнавши проблеми на окремих підприємствах. 8 вересня заступник міністра економіки повідомив, що в межах Союзу подано скаргу.
Чи був це тиск — саме це сторони й оспорюють. Керівник Россільгоспнагляду заявив Rossiyskaya Gazeta 17 червня, що причини «полягають у якості та безпечності продукції, а не в політиці». Відомство вказувало на порушення у вірменському експорті молочної та рослинної продукції 2023 року і посилило правила щодо вірменських квітів 2025 року. Рада ЄС називає ці заходи «торговельними обмеженнями, нещодавно запровадженими Росією». Найширший захід з’явився через три дні після виборів у Вірменії. Vigil фіксує послідовність і обидві версії та не приймає жодної з них.
Відповідь ЄС: юридичний доступ, а ще не ринок
Захід ЄС реальний і конкретний. Європейська комісія запропонувала його 2 липня. Він на два роки зупиняє мита на товарні позиції, що охоплюють близько 80% вірменського експорту до Союзу, з безмитними квотами на вісім видів фруктів і овочів. За даними Ради, ці позиції охоплюють майже 99% свіжих фруктів, овочів і рослин та понад 91% напоїв і міцних алкогольних напоїв, які Вірменія продавала Росії. Парламент схвалив захід 15 вересня, а Рада ухвалила його 24 вересня. Він набирає чинності наступного дня після публікації в Офіційному віснику, яку на момент написання цієї записки не було знайдено.
Важить і його форма. Він односторонній і тимчасовий, і це не угода. Це не випадковість формулювання. Згідно зі статтею 35 Договору про ЄАЕС, домовленості про вільну торгівлю з третіми країнами укладає Союз, а не його члени. Саме тому Вірменія відмовилася від угоди про вільну торгівлю з ЄС 2013 року, коли обрала митний союз на чолі з Росією, і саме тому її угода про партнерство з ЄС 2017 року не має розділу про вільну торгівлю. Зупинення мит, яке ЄС надає в односторонньому порядку, — єдиний різновид доступу до ринку ЄС, який Вірменія може отримати, залишаючись у Союзі. Воно розширює можливості Вірменії, не змушуючи її робити вибір.
Чого він не дає — так це ринку. Російська торгівля мала покупців, дистрибуцію, звичні стандарти й коротку дорогу на північ. Торгівлю з ЄС ще треба збудувати: знайти покупців, виконати санітарні правила ЄС і переміщувати продукцію через Грузію й Чорне море. Уряд трохи допоміг, із червня субсидуючи експорт тепличної продукції на інші ринки. Вірменський експорт до ЄС зріс приблизно на 70% у січні–липні 2026 року, але ця цифра охоплює всі товари і стосується періоду до появи заходу; експорт до Росії за ті самі місяці впав на 8%, а з травня по липень — на 18%. Жодні дані поки не показують масштабного руху свіжої продукції на захід. Це канал, який Вірменії найлегше обійти, бо ринок можна замінити іншими покупцями. Це займе сезони, а не тижні.
Газ: важіль, який утримують у резерві
Газ — це сфера фізичної залежності. 2025 року Вірменія імпортувала 2.705 млрд куб. м, з яких Росія постачила 2.229 млрд — 82%, за даними регулятора. Газ надходить одним трубопроводом через Грузію до мережі, якою «Газпром» повністю володіє з січня 2014 року: розподільна мережа, вірменська ділянка транзитного газопроводу і сховище в Абовяні. Атомна електростанція, що виробляє значну частину електроенергії Вірменії, працює на російському паливі.
Постачанням Росія не скористалася. «Газпром» зупинив поставки з 15 по 25 вересня для технічного обслуговування трубопроводу. «Газпром Вірменія» покрив дефіцит зі сховища та додатковим іранським газом, і постачання відновилося за графіком. Той самий трубопровід виводили на технічне обслуговування в середині вересня 2025 року. Це було регулярне вікно обслуговування, а не припинення постачання.
Чим Росія скористалася — так це ціною. Низька ціна на кордоні ґрунтується на міжурядовій угоді від 2 грудня 2013 року, яка скасувала російське експортне мито на газ, нафтопродукти й необроблені алмази, що постачаються до Вірменії. Її підписали, коли Вірменія повертала до митного союзу. 1 квітня 2026 року президент Росії протиставив ціну для Вірменії — 177.5 дол. США за тисячу кубометрів — європейським цінам понад 600 дол. США. 27 травня міністр енергетики письмово заявив, що Росія може призупинити або денонсувати угоду 2013 року через зближення Вірменії з ЄС. 25 вересня, коли постачання відновилося, Олексій Шевцов, заступник секретаря Ради безпеки Росії, відповів на заяву свого вірменського колеги Алена Симоняна про те, що Вірменія купуватиме газ там, де зможе. Інше постачання коштувало б значно дорожче, сказав він, а комерційні закупівлі в Ірану підвели б Вірменію під санкції США. Це важіль, висловлений у вигляді ціни, тоді як постачання утримують у резерві.
Альтернатива невелика. 2025 року Іран постачив 476 млн куб. м за свопом, у межах якого газ оплачується вірменською електроенергією, і своп діє до 2030 року. Міністр інфраструктури Вірменії каже, що трубопровід може пропускати понад 2 млрд куб. м на рік. За його словами, обсяги можуть щонайменше подвоїтися після спорудження третьої високовольтної лінії до Ірану, будівництво якої роками затримується. Навіть подвоєний, іранський газ становив би менше половини російського обсягу. Азербайджанські нафтопродукти надходять до Вірменії з грудня 2025 року — 20,000 т за рік, що диверсифікує паливо, але не газ. Вірменські посадовці називали Азербайджан і Туреччину можливими постачальниками газу. Ні угоди, ні трубопроводу не існує. Десятиденна планова перерва, покрита зі сховища, — найменш вимоглива перевірка заміщення, яка тільки може бути. Вона не показує, що перерву на цілу зиму можна було б покрити.
Членство, яке їх поєднує
ЄАЕС — це канал, який утримує решту разом. Ринок, який обмежила Росія, — це єдиний ринок Союзу, обмежений на підставі Договору Союзу. Звільнення від мита, яке визначає ціну вірменського газу, з’явилося разом із поворотом Вірменії до митного союзу. Право вірмен працювати в Росії без дозволів — це стаття 97 Договору. Близько двох третин грошей, що надходять фізичним особам у Вірменії через банки, надходять із Росії, за даними центрального банку, про які повідомлялося в лютому. Це канал платежів, а не міра трудової міграції.
2026 року предметом питання стало саме членство. Парламент Вірменії 2025 року ухвалив закон про початок процесу вступу до ЄС, а 1 квітня президент Росії заявив, що членство в митному союзі одночасно з ЄС і ЄАЕС неможливе. 29 травня президенти Росії, Білорусі, Казахстану та Киргизстану пішли далі. На зустрічі в Астані вони закликали провести у Вірменії референдум «у найкоротші можливі терміни» щодо вибору між ЄС і Союзом. Вони також доручили підготувати до грудневої 2026 року Вищої Євразійської економічної ради доповідь про «можливі наслідки призупинення застосування» Договору щодо Вірменії. Договір передбачає вихід члена з письмовим повідомленням за дванадцять місяців (стаття 118); прем’єр-міністр Вірменії говорив про шість місяців — заява, яку жоден офіційний текст не узгоджує з Договором. Договір не містить процедури призупинення членства.
Вірменія не зробила жодного з тих кроків, які розв’язали б це питання. Її прем’єр-міністр заявив парламенту 24 серпня, що заявку до ЄС може бути подано незабаром, а потім відбудеться референдум, а 3 вересня — що Вірменія не повідомляла про вихід. Вона бере участь у радах Союзу. Її відповіддю на російські обмеження стала власна процедура оскарження Союзу. Кожна сторона пропонує іншій узяти на себе ціну припинення членства. Доки одна з них не вчинить дій, кожна перевага, яку дає членство, залишається чинною, як і кожна погроза щодо нього.
Маршрути й залізниця
Росія контролює менше вірменських маршрутів, ніж припускає вислів «російські важелі впливу». Оскільки турецький та азербайджанський кордони закриті, виходами Вірменії назовні є Грузія та Іран. Грузинські дороги ведуть до чорноморських портів і — через один пункт пропуску, Верхній Ларс, — до Росії. Лише на протилежному боці останнього маршруту лежить Росія, і веде він лише до власного ринку Росії. Між Вірменією та європейськими покупцями немає нічого, що контролювала б Росія.
Позиція Росії — у залізницях. «Російські залізниці» експлуатують усю вірменську мережу через свою дочірню компанію «Південно-Кавказька залізниця» за концесією, підписаною 2008 року на тридцять років. Прем’єр-міністр Вірменії впродовж 2026 року неодноразово заявляв, що ця домовленість дорого обходиться Вірменії і що власник оператора, який перебуває під санкціями, відлякує вантажовідправників. 13 серпня він запропонував Росії продати концесію «повністю або частково». Віцепрем’єр Росії ще у квітні заявляв, що підстав продавати її немає, а «Російські залізниці» в липні заявили, що дотримуватимуться договору. 17 вересня прем’єр-міністр сказав, що переговори тривають без результату. Невеликий новий потік через Азербайджан — близько 60,000 т до Вірменії та з неї за рік, за підрахунками трьох урядів, — іде вірменськими коліями під російським управлінням.
Інші маршрути обмежені або ще не є маршрутами. Іранський пункт пропуску в Агараку діє, і під час атак на Іран у лютому й березні 2026 року повідомлялося про його закриття. Пункт пропуску Маргара на кордоні з Туреччиною готовий з вірменського боку, але закритий. Для залізниці Карс–Гюмрі є робоча група. Для маршруту TRIPP через Сюнік є рамкова угода й вишукування, але будівництва немає.
Що змінюється, а що ні
Змінюються три речі. Вірменський експорт на периферії зміщується від Росії, а ЄС юридично відкрив свій ринок для товарів, які зупинила Росія. Вірменія оспорює умови своєї залежності через інституції, які її втілюють: скарга в межах ЄАЕС, переговори щодо залізничної концесії, тарифний доступ від ЄС. А членство, яке пов’язує ці канали, стало питанням із конкретною датою.
Багато що не змінюється. Росія залишається єдиним масштабним покупцем вірменських продуктів харчування й напоїв. Вона постачає чотири п’ятих газу мережею, якою володіє. Вона експлуатує залізниці й залишається країною, де вірмени працюють без дозволів. Жодне з обмежень не скасовано, і жодну з погроз не здійснено. Захід ЄС — це доступ, а не попит, і він тимчасовий.
Що могло б це змінити
Оцінка залежить від дій, а не від заяв, і кожна з них є спостережуваною. Рішення грудневої Вищої ради щодо статусу Вірменії. Подана заявка до ЄС або повідомлення за статтею 118. Призупинена чи денонсована газова угода або нова ціна на кордоні. Скасування, розширення російських обмежень чи рішення щодо них. І, повільніше, торговельні дані за сезон, які покажуть, чи справді вірменська продукція рухається на захід після набрання чинності заходом ЄС. Перше з цього показало б, чи змінюється членство. Останнє — чи ринковий важіль замінили, чи від нього лише ухилилися.