Економічна та ринкова вразливість

Метали (мідь, молібден, золото) очолюють експорт; інфраструктура в російській власності обслуговує значну частину енергетики й залізниці; реекспортна торгівля з Росією в 2022–24 роках дала двозначне зростання і відповідну вразливість у сфері дотримання санкційних вимог. Підписаний мир — відкриті турецький та азербайджанський кордони, транзитні збори TRIPP, відновлена залізниця — був би найбільшою структурною зміною від часу незалежності, саме тому кожен його кілометр є політичним.

Нафта BTC і газ Шах-Деніз збудували державні фінанси; скорочення видобутку нафти штовхає модель до нарощування газу, транзиту Середнім коридором і витрат на відбудову повернених територій — повоєнного кейнсіанства, що водночас є заявою про суверенітет. Обмеження геологічне й фінансове: європейські газові амбіції потребують потужностей родовищ та інвестицій, які ще не забезпечено.

Трубопровідні збори, залізниця Середнього коридору, пропускна спроможність портів, туризм і грошові перекази — з російськими потоками, частка яких зростає з 2022 року. Глибоководний проєкт в Анаклії, відроджений за участі Китаю після скасування за участі західних інвесторів, є емблемою: чий капітал будує грузинську інфраструктуру, той визначає, чий важіль нестиме майбутнє Грузії. Доступ до ринку ЄС і ПВЗВТ залишаються опорою економіки, навіть коли політичні відносини замерзають.

Російські туристи й російські трансферти утримують утворення; хронічний дефіцит електроенергії — посилений криптомайнінгом і платним російським постачанням — повторюється щозими. Портовий проєкт в Очамчирі та інтерес до базування в Чорному морі надають узбережжю нової стратегічної цінності для Москви, а Сухумі — козир у торгу, якого раніше не мав. Лібералізація продажу нерухомості залишається болючим питанням між патроном і клієнтом.

Травневий договір 2026 року передбачає єдині з Росією енергетичні, транспортні та комунікаційні системи — економічний зміст повзучої анексії. Утворення виробляє мало, експортує ще менше й має економічне значення лише як стаття витрат у бюджеті Москви та важіль за сорок хвилин від Тбілісі.

Російські компанії володіють ключовою вірменською енергетичною й залізничною інфраструктурою або експлуатують її; російський газ визначає ціну постачання до Вірменії та (через своп) регіонального постачання; Південний Кавказ став задокументованою зоною переспрямування імпорту часів санкцій, що дало кожному уряду тиху зацікавленість у потоках, які Москва може перекрити. В утвореннях субсидія — це суверенітет: травневий договір 2026 року з Південною Осетією перетворює бюджетну залежність на інституційне злиття.

Турецькі будівельні компанії відбудовують Азербайджан; турецька оборонна промисловість його озброює; TANAP доправляє його газ до Європи; а відносини «одна нація, дві держави» дають Анкарі економічний тил, що сягає Каспію. Бракує прямого залізничного сполучення через Сюнік або Іран — саме тому Туреччина є зацікавленою стороною, а не сторонньою спостерігачкою, у питанні TRIPP.

Кавказька економіка Ірану оборонна: підтримувати потік південної торгівлі Вірменії (і її залежність), запропонувати Азербайджану сполучення з Нахчиваном, що залишає трафік на іранській землі, і спрямовувати власну торгівлю на північ до Росії. Діючий TRIPP послаблює кожен із цих елементів — економічний корінь позиції, яку зазвичай описують мовою безпеки.

ЄС купує азербайджанський газ, про який публічно хотів би, щоб він був чистішим, фінансує стійкість Вірменії, сподіваючись, що вона закріпить мир, і тримає грузинську інтеграцію заручницею грузинської політики — призупинена бюджетна підтримка та заморожений вступ є економічною формою його невдоволення. Його інвестиції в Середній коридор водночас страхують усі три відносини.

Підприємство TRIPP невелике за американськими мірками й велике за регіональними: компанія з американською більшістю, що експлуатує інфраструктуру між Азербайджаном і Нахчиваном через вірменську територію, розмістила б американську комерційну присутність на кордоні Ірану та всередині колишньої монополії Росії — саме тому структуру власності залізниці кожен сусід сприймає як безпекову подію.

Будинки, сільськогосподарські угіддя, підприємства та комунальне майно, залишені в 2023 році, становлять одне з невирішених питань мирного процесу: Азербайджан розглядає територію та її активи як питання суверенітету; переміщені власники мають документи адміністрації, яку не визнає жодна держава. Компенсація, реституція чи ні те, ні інше — текст договору, парафований у 2025 році, цього не вирішує.

Відбудований Грозний — аргумент системи на власну користь, профінансований трансфертами, які Москва не може легко припинити, не зруйнувавши угоди. Фонд «Ахмат» і пов’язані структури збирають і розподіляють доходи поза звичайним аудитом; тому питання наступництва є також питанням власності — хто успадкує машину, якій належить республіка.

Оскільки участь заморожено, а в Єревані немає бажання її відновлювати, фінансове зобов’язання — це те, що на практиці залишилося від відносин. Стаття 25 перетворює несплату на втрату квотних посад і права голосу, саме тому бухгалтерське питання стало головним важелем альянсу — і саме тому спостережуваним показником є його листопадова рада, а не будь-яке воєнне рішення.

Вигоди, які Вірменія отримує від Союзу, за суттю майже всі двосторонні з Росією — ринок, умови постачання газу, право на працю — і багатосторонні лише за формою. Тому й має значення травнева заява 2026 року інших членів: вона ставить під питання форму, а разом із нею й умови. Скільки коштував би вихід, жодна сторона не публікує; російські посадовці називали великі цифри, і жодну з них тут не наведено.