Вірменія → Іран на Кавказі

Стислий виклад

Два з чотирьох сухопутних кордонів Вірменії закриті — з Туреччиною з 1993 року та з Азербайджаном, — тож єдиними шляхами залишаються Грузія та Іран, а зовнішній доступ Вірменії є структурно обмеженим. Тому Іран — не факультативний партнер, а один із двох доступних, і саме через це вірменські уряди всього політичного спектра зберігали ці відносини обережними й неконфліктними, хоч би якою була їхня орієнтація в інших питаннях. Власний інтерес Ірану спрямований в інший бік і є стратегічним, а не комерційним: він межує і з Вірменією, і з Азербайджаном, торгує з обома та виступає проти будь-якої домовленості про коридор, яка перерізала б його сухопутне сполучення з Вірменією або розмістила б персонал зовнішніх держав на його кордоні, — а це, на його прочитання, і зробила б домовленість TRIPP.

Чому це важливо

Саме це обмеження робить поворот Вірменії на Захід дорогим. Держава з двома відкритими кордонами не може вибудовувати орієнтацію так, щоб поставити під загрозу будь-який із них, а південний належить державі, яка вже заявила, де пролягають її межі в питанні коридору, якого мирний процес не розв’язав.

Системи, від яких вона залежить

Канонічні записи логістики. Вони містять коридори, вузли, залежність та історію порушень, на яких ґрунтуються ці відносини і яких вони не переказують.

Місця

Маркери, які цей модуль уже публікує. Цей запис не додає власної географічної точності.

Що залишається невідомим

• `validFrom` прив’язано до закриття вірмено-турецького кордону в 1993 році — моменту, з якого цей модуль датує структурно обмежений доступ Вірменії. Самі двосторонні відносини давніші, і цей модуль не фіксує, коли вони почалися.
• Обсяги торгівлі та їхня частка у зовнішній торгівлі Вірменії цим модулем не публікуються, тож залежність зафіксовано як структурну, а не виміряну.
• Наскільки іранські заперечення справді вплинули на переговори щодо коридору, а не лише висловлювалися паралельно з ними, не встановлено.