Формування

Міжвидові

Національні збройні сили Вірменії — відбудовані з урахуванням уроків поразки 2020 року, у державі, яка переорієнтовує свою безпеку, віддаляючись від замороженого союзу з Росією.

Національні збройні сили Азербайджану — найкраще фінансовані в регіоні, випробувані в 2020 і 2023 роках, збудовані на нафтових доходах, турецькому партнерстві та ізраїльських високоточних системах.

Міжвидові

Національні збройні сили Грузії — партнер НАТО, що два десятиліття навчався за західними стандартами, під урядом, чия західна орієнтація нині під питанням.

Сухопутні · у складі Збройних сил Вірменії

Сухопутні війська — п’ять територіальних армійських корпусів із полків радянського зразка та укріплених районів, збудовані для оборони, яку розгромила війна 2020 року, і вид збройних сил, який концепція трансформації на 2024–2035 роки перебудовує навколо бригад, професійних військовослужбовців і корпусу сержантів, якого в них ніколи не було.

Сухопутні · у складі Сухопутних військ Вірменії

Південний корпус зі штабом у Горісі в Сюніку — сектор, що утримує область, через яку проходить дорога Вірменії до Ірану і вздовж якої мав би пролягати запропонований транзитний маршрут до Нахчивану, і корпус, чий кордон найбільше змінився в 2020 і 2023 роках.

Сухопутні · у складі Сухопутних військ Вірменії

Східний корпус, що утримує Гехаркунікський сектор навколо озера Севан і кордон із Кельбаджарським районом, — сектор, де азербайджанські позиції просунулися на територію, на яку претендує Вірменія, у 2021 і 2022 роках, і куди не дійшла робота з делімітації 2024 року в Тавуші.

Сухопутні · у складі Сухопутних військ Вірменії

Північний корпус зі штабом у Ванадзорі — найбільший із п’яти, за версією зведених довідників, що утримує сектор Лорі й Тавуша, звернений до азербайджанського кордону на північному сході та до закритих турецького й грузинського кордонів на півночі.

Сухопутні · у складі Сухопутних військ Вірменії

Південно-східний корпус зі штабом в Єхегнадзорі у Вайоц-Дзорі — сектор, звернений до північного кордону ексклаву Нахчиван і до гірських перевалів між околицями столиці та Сюніком.

Сухопутні · у складі Сухопутних військ Вірменії

Столичний корпус зі штабом у Нубарашені в Єревані — два укріплені райони й невеликий маневровий елемент, що утримують Араратську рівнину та закритий турецький кордон, який раніше охороняли російські прикордонні війська, і корпус, чий кордон змінило виведення цих військ у 2024–2026 роках.

Сухопутні · у складі Сухопутних військ Вірменії

The professional, NATO-interoperable brigade Armenia built for deployments abroad — a peacekeeping battalion raised with Greek assistance after Armenia joined UN peacekeeping in 2001, reorganised as a brigade in September 2007, and deployed to Kosovo, Iraq, Afghanistan and Lebanon — and the formation the transformation concept treats as the model for what the rest of the force is to become.

Повітряні · у складі Збройних сил Вірменії

Другий із двох видів збройних сил Вірменії, що об’єднує і невелику бойову авіацію — чотири винищувачі Су-30СМ і штурмовики Су-25, — і наземну протиповітряну оборону, щільність якої виявила війна 2020 року, а нині відбудовується з індійськими Akash і французькими радарами поряд із російськими системами, що вціліли.

Прикордонні війська Служби національної безпеки Вірменії — структура, відповідальна за кордон, дві з чотирьох ділянок якого закриті, і одне з небагатьох місць у Європі, де прикордонники сусідньої держави тривалий час служили поряд із прикордонниками приймаючої держави.

Найбільший вид збройних сил Азербайджану — чотири армійські корпуси та окрема загальновійськова армія в ексклаві Нахчиван, реорганізовані після 2020 року навколо бригад командос і з січня 2024 року очолювані колишнім командувачем сил спеціального призначення, — сили, що взяли Карабах у 2020 і 2023 роках і нині утримують увесь кордон із Вірменією.

Корпус центрального фронту зі штабом у Барді — корпус, чий сектор три десятиліття був звернений до лінії зіткнення в Карабаху, а з 2023 року утримує колишню територію Карабаху та підступи до неї.

Південний корпус зі штабом у Бейлагані — сектор вирішального південного напрямку війни 2020 року вздовж Араксу в бік Шуші, і корпус, чия зона нині простягається вздовж іранського кордону та Зангіланського підступу до запропонованого транзитного маршруту.

Північно-західний корпус зі штабом у Шамкірі — сектор, звернений до тавушського кордону Вірменії, де липневі бої 2020 року передували війні, де делімітація 2024 року повернула чотири села і де трубопроводи та залізниця Південного газового коридору проходять у межах досяжності від лінії.

Бакинський корпус — формування, що охоплює Абшеронський півострів, столицю та каспійське узбережжя, єдиний корпус, чий сектор не звернений до жодного вірменського кордону і чиє завдання — оборона центру держави та її морської енергетичної бази.

Власна армія ексклаву — сформована з 5-го армійського корпусу в грудні 2013 року як окрема загальновійськова армія, оскільки Нахчиван відрізаний від решти Азербайджану вірменською територією, — сили, що проводять навчання з турецькими підрозділами через короткий кордон ексклаву з Туреччиною, і гарнізон по інший бік транзитного питання.

Новий клас формувань, створений Азербайджаном після війни 2020 року, — бригади командос, збудовані за турецьким зразком із 2021 року, відповідь сухопутних військ на війну, виграну легкою піхотою з високоточною підтримкою, а не бронетехнікою, і формування, найпомітніші під час операції у вересні 2023 року.

Сили спеціального призначення, засновані у квітні 1999 року зі штабом у Яшмі поблизу Баку, — формування, що винесли на собі вирішальні піхотні бої 2020 року, зокрема штурм Шуші, і чий командувач упродовж десятиліття у 2024 році очолив Сухопутні війська.

Вид збройних сил, що об’єднує і пілотовану авіацію, і наземну протиповітряну оборону, — а організаційно й безпілотні сили, які виграли війну 2020 року і чиї Bayraktar TB2, баражуючі боєприпаси Harop, а нині й важкі дрони Akinci є найвагомішою повітряною спроможністю в регіоні.

Каспійський флот — патрульні та берегові сили, успадковані від поділу радянської Каспійської флотилії в 1992 році, завдання яких — морські нафтогазові платформи та морські шляхи до Казахстану й Туркменістану, від яких залежить каспійська переправа Середнього коридору, на закритому морі, де єдиним вагомим флотом є російська флотилія.

Окреме прикордонне відомство Азербайджану, відповідальне за неделімітований кордон із Вірменією та за пункти пропуску, через які проходитиме будь-яка майбутня транспортна домовленість, — що робить його стороною процесу делімітації, а не лише правоохоронним органом.

Сили жандармського типу Міністерства внутрішніх справ — поза збройними силами, з роллю внутрішньої безпеки та охорони тилу, і структура, що перебрала поліцейські функції на колишній території Карабаху після 2023 року; запис створено для повноти безпекової структури Азербайджану, лише на структурному рівні.

Безпекові відносини Туреччини з Азербайджаном — союзна рамка Шушинської декларації, спільні навчання, підготовка та оборонно-промислові зв’язки, що мали вирішальне значення в 2020 році. Структурний опис партнерства, а не розгорнутої сили.

Сухопутні · у складі Сил оборони Грузії

Одне з двох територіальних командувань, на які реорганізовано сухопутні сили Грузії, — східне, до зони якого входять столиця, лінія розмежування з Південною Осетією поблизу Тбілісі та кордони з Азербайджаном і Вірменією, з власним штабом, логістикою та підпорядкованими бригадами.

Сухопутні · у складі Сил оборони Грузії

Друге територіальне командування — західне, до зони якого входять чорноморське узбережжя з портами Поті й Батумі, лінія на Інгурі з Абхазією та турецький кордон, з власним штабом і логістикою.

Повітряні · у складі Сил оборони Грузії

Командування, що об’єднує те, що залишилося від грузинської авіації, — гелікоптери, кілька Су-25 з тбіліської виробничої лінії та наземну протиповітряну оборону, придбану у Франції та Ізраїлі після 2008 року, — відновлене як окреме командування у 2016 році після того, як військово-повітряні сили були включені до складу сухопутних.

Прикордонне відомство Грузії в підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ, відповідальне за міжнародні кордони та — на практиці, хоча й не за законом — за охорону адміністративних ліній розмежування з Абхазією та Південною Осетією, де відбувається більшість зафіксованих затримань.

Збройні та внутрішні структури абхазької влади де-факто — створені у війні 1992–93 років, діють поряд із російським гарнізоном, присутність якого визначає безпеку утворення. На міжнародному рівні ця територія визнається частиною Грузії.

Невеликі збройні та внутрішні структури південноосетинської влади де-факто — тісно інтегровані з російським гарнізоном і, згідно з травневим договором 2026 року, рухаються до формальної відкритості для російського персоналу. На міжнародному рівні ця територія визнається частиною Грузії.

Збройні сили колишньої вірменської влади Нагірного Карабаху — переможні в першій війні, розбиті в другій, роззброєні після вересневого наступу 2023 року й розпущені разом з утворенням, яке вони захищали. Історичний запис.

Навігаційне групування, а не командування: публічно задокументована військова присутність Росії в регіоні — база в Гюмрі у Вірменії, утримувана до 2044 року; гарнізони в Абхазії та Південній Осетії, правова основа яких поглибилася з травневим договором 2026 року з Південною Осетією; виведені з Карабаху миротворці; і домовленість про прикордонні війська у Вірменії, нині припинена на кожному пункті пропуску. Разом групування показує форму змін: присутність Росії скоротилася там, де Вірменія могла припинити її за домовленістю, і розширилася там, куди її запросила влада де-факто. Описано лише на структурному рівні.

Сухопутні · у складі групування «Російська регіональна присутність — Кавказ»

Контингент чисельністю близько 2,000 осіб, розгорнутий згідно з тристоронньою заявою від листопада 2020 року вздовж Лачинського коридору та в залишковій населеній вірменами частині Карабаху, — виведений до завершення мандата у квітні–червні 2024 року. Історичний запис.

Силові структури, збудовані навколо системи Кадирова, — полки Росгвардії, укомплектовані в Чечні, республіканські поліцейські формування та добровольчі підрозділи під брендом «Ахмат», — особисто лояльні керівництву республіки. Описано лише на структурному рівні.

Сухопутні · у складі групування «Російська регіональна присутність — Кавказ»

Російська військова база у Вірменії, в Гюмрі поблизу закритого турецького кордону, що діє за угодою про оренду, продовженою до 2044 року. Лише структурний запис: цей атлас не публікує чисельності, дислокації чи діяльності, а значення бази тут політичне, а не оперативне.

Сухопутні · у складі групування «Російська регіональна присутність — Кавказ»

Російський гарнізон у Південній Осетії, у Цхінвалі та Джаві, сформований після війни 2008 року на основі спадкоємності 19-ї мотострілецької дивізії, — сили, присутність яких визначає безпеку утворення де-факто і правову основу яких розширив травневий договір 2026 року про поглиблену інтеграцію.

Сухопутні · у складі групування «Російська регіональна присутність — Кавказ»

Російський гарнізон в Абхазії, у Гудауті на чорноморському узбережжі, сформований після війни 2008 року на місці радянської повітрянодесантної бази, — сили, присутність яких визначає безпеку утворення де-факто, поряд із військово-морським об’єктом в Очамчирі, який Росія розбудовує з 2023 року.

Прикордонні війська ФСБ Росії, які служили поряд із вірменськими силами на кордонах Вірменії з Туреччиною та Іраном згідно з давньою угодою. Цю домовленість згортали пункт за пунктом — аеропорт Звартноц у серпні 2024 року, іранський пункт пропуску з січня 2025 року, Маргара з березня 2025 року та Ахурік з початку 2026 року, — тож жоден вірменський прикордонний пункт пропуску не залишився під російським наглядом. Це найвиразніший завершений структурний маркер безпекової переорієнтації Вірменії, і він свідомо контрастує з базою в Гюмрі, оренда якої триває до 2044 року і яку Вірменія не намагалася припинити.

Неозброєна цивільна моніторингова місія ЄС, розгорнута з 2008 року з мандатом, що охоплює всю Грузію, — і якій весь цей час відмовляють у доступі до двох територій, які їй найбільше потрібно бачити.

Неозброєна цивільна моніторингова місія ЄС на вірменському боці кордону з Азербайджаном, розгорнута в лютому 2023 року після вторгнень 2022 року, — з мандатом до лютого 2027 року, приблизно 165 міжнародними спостерігачами з 25 держав-членів і Канади, і міжнародна присутність, яка після припинення домовленості про російські прикордонні війська залишилася єдиною на цьому кордоні.

Спеціальні операції · у складі Сил оборони Грузії

The Defence Forces' special operations command — formally established in November 1999 on the lineage of formations raised during the 1992–1993 Abkhazia war and built up under Turkish and later American partnership programmes; it carried much of Georgia's Afghanistan record, including a reinforced company guarding the Resolute Support headquarters from 2015 to 2021, and holds the professional core the force's partnerships built.

Сухопутні · у складі Сил оборони Грузії

The Defence Forces' reserve and territorial component — established on 20 December 1990 as the first armed formation of the independence movement, the principal Georgian force of the 1991–1993 wars, reorganised repeatedly since, and the structure through which the total-defence concept the force describes would be delivered; its current reserve organisation is published by the ministry and not read for this record.