Формування

Регулярні збройні сили Ірану, успадковані від імперської армії, з конституційним завданням захищати територію країни, — одна з трьох опор, підпорядкованих Верховному лідерові, а не вид єдиних збройних сил.

Регулярні сухопутні війська Артешу — найбільший за чисельністю окремий вид збройних сил Ірану, організований у бронетанкові, піхотні та мобільні штурмові дивізії з власною авіацією та повітрянодесантним спецпризначенням, — друга половина країни, яка має дві сухопутні армії.

Бронетанкова дивізія Артешу в Хузестані з розташуванням в Ахвазі — з’єднання, яке утримувало південний фронт у війні з Іраком і яке стоїть на нафтовидобувній провінції біля вершини Затоки.

The Artesh's commando division — the ground force's principal deployable light formation, activated in its present form in 1979 on the lineage of the imperial army's commando and airborne units, reorganised in the 2010s as a mobile assault division, and the unit compiled accounts associate with the Artesh's rapid-reaction role.

The Artesh's airborne special-forces brigade, known by its Persian acronym NOHED — the oldest special-operations formation in Iran, raised in 1959 and made an independent brigade in 1991 from the 23rd Commando Division; the Artesh counterpart of the Guard's Saberin brigade, and the Artesh formation Iran acknowledged deploying to Syria.

The Artesh ground force's helicopter arm — a large, ageing rotary fleet bought in the 1970s and kept flying by domestic overhaul, organised as a command of the Ground Forces rather than of the Air Force, on a lineage that began as an aviation battalion of the imperial army in 1962.

Регулярна військова авіація Ірану — вид сил із літаками з нерухомим крилом, оснащений переважно літаками, придбаними до 1979 року, та відтвореними шляхом зворотного інжинірингу, і сили, слабкість яких перед сучасною повітряною кампанією визначила обидві війни — 2025 і 2026 років.

Регулярний військово-морський флот Ірану — фрегати, корвети й підводні човни, призначеними водами яких є Оманська затока, Аравійське море й далі, — інституція, відмінна від військово-морських сил Корпусу вартових революції в Затоці.

Головний округ регулярних ВМС і їхній порт базування штабу в Бендер-Аббасі — поруч із власним першим округом ВМС КВІР, тобто перетин двох флотів в одному місці.

Округ регулярних ВМС на боці протоки, що виходить до Оманської затоки, зі штабом у Джаску — порту в кінці трубопроводу Горе–Джаск і місці, де починається зовнішньо спрямована половина структури двох флотів.

Округ регулярних ВМС на узбережжі Макрану зі штабом у Конараку поблизу Чабахара — округ, що відповідає за Оманську затоку, і місце, звідки вирушали далекі походи іранського флоту.

Каспійський округ регулярних ВМС зі штабом у Бендер-Анзалі — командування навчального спрямування на закритому морі, спільному з Росією та трьома іншими прибережними державами, і єдиний військово-морський округ Ірану, що не стосується Затоки.

Національна служба протиповітряної оборони Ірану, відокремлена від повітряних сил у 2008 році, — і, через штаб протиповітряної оборони «Хатам аль-Анбія», єдина функція, в якій, згідно з документами, Артеш і Корпус вартових революції діють спільно.

Армія, створена для захисту революції, а не території, — другі збройні сили з власними сухопутними, військово-морськими та повітряно-космічними силами, які володіють ракетною програмою та зовнішнім напрямом і підпорядковуються Верховному лідерові паралельно з Артешем.

Сухопутні війська КВІР — з 2008 року побудовані за територіальним, а не дивізійним принципом, організовані через провінційні корпуси під регіональними штабами; паралельна армія, через яку Іран має дві сухопутні армії.

Територіальний рівень сухопутних військ КВІР — по корпусу на кожну провінцію, створені в 2008 році, коли окружну військову структуру «Басидж» злили із сухопутними військами; вони підпорядковані регіональним штабам і командують місцевими військовими, безпековими та мобілізаційними формуваннями КВІР.

The Guard ground force's special-operations brigade — established under Mohammad Ali Jafari, by most accounts in 2000, as the Guard's counterpart to the Artesh's airborne special forces; associated in public reporting with operations in the Kurdish north-west and the Baluch south-east, and deployed to Syria from 2015, where its losses were announced at home.

Військово-морська служба Корпусу вартових революції та флот Ірану, звернений до Затоки, — малі катери, ракети та асиметричні методи замість бойових кораблів, і інституція, найтісніше пов’язана з тиском на Ормузьку протоку.

Ормузький округ ВМС КВІР з розташуванням у Бендер-Аббасі поруч із власним першим округом ВМС Артешу — регіональне командування, зоною якого є сама протока.

Округ ВМС КВІР у центральній частині Затоки з розташуванням у Бушері — узбережжя, що дивиться на саудівський і бахрейнський берег через найвужчу частину Затоки, і провінція, де розташована іранська атомна електростанція.

Округ ВМС КВІР на півночі Затоки з розташуванням у Бендер-Махшахрі поблизу іракського кордону — мілка вершина Затоки, де сходяться води та нафтові термінали Ірану, Іраку й Кувейту.

Округ ВМС КВІР для узбережжя Південного Парсу з розташуванням в Асалує — місце наземного комплексу найбільшого у світі газового родовища та берег, що через спільний поклад дивиться на катарський Рас-Лаффан.

Округ ВМС КВІР для західного узбережжя Хормозгану з розташуванням у Бендер-Ленге — берег, найближчий до трьох островів, контроль над якими Іран встановив у 1971 році, і до еміратського узбережжя за ними.

Вид сил, що володіє іранськими програмами балістичних ракет і дронів, — організація, що стоїть за ударами у відповідь в обох війнах, і та, чиє все вище керівництво загинуло від одного удару в червні 2025 року.

Компонент ракет класу «земля — земля» Повітряно-космічних сил — організація, що завдала ударів у відповідь у червні 2025 року та у війні, яка почалася в лютому 2026 року, і командири якої загинули від першого удару в першій із них та були замінені до другої.

Компонент безпілотної авіації Повітряно-космічних сил — організація, що стоїть за ударними дронами одноразового застосування великої дальності, які становили другу половину кожного іранського залпу, і командир якої загинув разом із керівництвом Повітряно-космічних сил у червні 2025 року.

Зовнішня служба Корпусу вартових революції — інституція, через яку ведуться відносини Ірану зі збройними партнерами за його кордонами, і організаційна причина того, що ці відносини є військовим, а не дипломатичним напрямом.

Масові добровольчі сили Корпусу вартових революції — воєнізована мобілізаційна організація, присутня в кожній провінції, з 2008 року інтегрована в сухопутну структуру КВІР, і інституція, через яку вплив КВІР стає місцевим.

Власна розвідувальна служба Корпусу вартових революції, створена як окрема організація в 2009 році поряд із Міністерством розвідки, — орган, провали контррозвідки якого виявили удари по керівництву в 2025 і 2026 роках і повноваження якого цей модуль фіксує лише на рівні факту його існування.

Національна поліція та сили внутрішньої безпеки Ірану — третя з трьох гілок, підпорядкованих Верховному лідерові, і опора, яку більшість описів іранських збройних сил повністю оминає.

Орган між Верховним лідером і трьома військовими опорами Ірану — генеральний штаб, мандат якого полягає в плануванні, координації та інтеграції і який цей атлас свідомо не зображує командувачем сил, які він координує.

Оперативний штаб воєнного часу в структурі Генерального штабу, уповноважений планувати та координувати спільні операції всіх збройних сил, — ланка командування, два послідовні керівники якої загинули з різницею в кілька днів у червні 2025 року.

Національне командування протиповітряної оборони Ірану — утворене в 1992 році для координації протиповітряної оборони двох армій, у 2008 році отримало повне командування підрозділами ППО Артешу і завжди очолюється офіцером Артешу; єдине місце, де спільне командування через межу між Артешем і КВІР, згідно з документами, працює.

Міністерство виконавчої влади, яке адмініструє, фінансує та здійснює закупівлі для всіх збройних сил Ірану і володіє оборонно-промисловими конгломератами, — організація, що виробляє ракети, які запускає КВІР, і та, щодо якої ухвалено більшість санкційних рішень у сфері озброєнь.

Ракетно-промисловий конгломерат міністерства оборони — організація, що розробляє та виробляє іранські балістичні ракети для Повітряно-космічних сил, найбільш санкціонований промисловий орган в іранській системі і набір цілей в обох війнах.

П’ять видів збройних сил Міністерства оборони — сухопутні, повітряні, військово-морські, протиповітряної оборони та стратегічні ракетні сили — і лише половина саудівської військової структури, яка має другі збройні сили під окремим міністерством.

Регулярна армія королівства в підпорядкуванні Міністерства оборони — бронетанкові та механізовані бригади на північних і східних рубежах і сили, що несли наземну частину кампанії в Ємені; у цьому модулі — вид сил без задокументованої ролі, створений для того, щоб саудівська структура була повною, а не тому, що війна до нього дійшла.

Військово-морські сили королівства, поділені географією на два флоти на двох морях — Східний флот у Затоці в Джубайлі та Західний флот у Червоному морі в Джидді, — бо Саудівська Аравія є єдиним виробником у Затоці, чия експортна система має вихід до кожного з них.

Флот саудівських ВМС у Затоці зі штабом на військово-морській базі імені короля Абдель Азіза в Джубайлі — флот на морі, від якого залежать Рас-Танура, вихід Абкайка й офшорні родовища, і той, що дивиться на іранське узбережжя.

Червономорський флот саудівських ВМС зі штабом на військово-морській базі імені короля Фейсала в Джидді — більший із двох флотів, на морі, яким іде альтернативний Ормузу маршрут королівства і яке блокада хуситів у липні 2026 року оскаржила в його південному виході.

Військова авіація королівства — найспроможніші за оснащенням повітряні сили серед арабських держав Затоки і вид сил, через який Саудівська Аравія накопичила десятирічний оперативний досвід протидії ракетам і дронам.

Повітряні · у підпорядкуванні Збройних сил Саудівської Аравії

Окремий вид сил протиповітряної оборони, а не командування у складі повітряних сил, — інституція, що володіє наземною протиповітряною та протиракетною обороною королівства, і причина того, що саудівська ППО організаційно відокремлена від саудівської авіації.

П’ятий вид саудівських збройних сил — стратегічні ракетні сили, створені в 1980-х роках на основі китайських ракет проміжної дальності, єдиний інструмент ударів великої дальності королівства й єдина арабська організація в Затоці, саме існування якої віддзеркалює іранські сили, для врівноваження яких її створено.

Повноцінні збройні сили під власним Міністерством національної гвардії, повністю поза Міністерством оборони, — друга опора свідомо розділеної саудівської військової структури, а не ще один вид сил першої.

Єдині федеральні збройні сили замість сил семи еміратів — і, з лютого 2026 року, збройні сили держави Затоки, яка зазнала найбільше атак.

Армія федерації — найбільший вид сил Еміратів, оснащений французькою бронетехнікою та російськими бойовими машинами піхоти, і сили, які дали Еміратам експедиційний досвід у Ємені, якого не має жодна інша арабська армія Затоки.

Військово-морські сили федерації — корветні й патрульні сили на двох узбережжях, у Затоці та на фуджейрському березі Оманської затоки, які разом утворюють морський обрис еміратського обходу: держава, що експортує з обох боків протоки, яку вона не може контролювати.

Єдиний вид сил, що поєднує військову авіацію та наземну протиповітряну оборону, — організація, яка несе безперервний оборонний тягар держави Затоки, що зазнала найбільше атак.

Елітне з’єднання федерації — загальновійськове гвардійське командування, створене за участі іноземних радників з 2011 року, яке виконувало найгострішу частину еміратської кампанії в Ємені, і найвиразніший у Затоці приклад того, як мала держава інвестує в професійні сили, здатні до розгортання, а не в масовість.

Невеликі національні збройні сили держави, безпека якої ґрунтується переважно на розміщенні чужих сил, — які проте володіють функцією протиповітряної оборони, що захищає найбільш структурно вразливу енергетичну інфраструктуру в системі.

Військова авіація Катару — три сучасні типи винищувачів, закуплені за десятиліття після блокади 2017 року, і вид сил, що володіє батареями Patriot, які захищають комплекс Рас-Лаффан.

Військово-морські сили Катару — новий флот корветів і патрульних кораблів італійської побудови, поставлених у 2020-х роках, на узбережжі, єдиним суттєвим фактом якого є газовий комплекс і танкерний рух, що з нього виходить.

Найменші національні збройні сили із шести, у державі, де розташоване американське військово-морське командування регіону, — устрій, за якого власні сили приймаючої держави не є головним військовим фактом про країну.

Військово-морські сили Бахрейну — фрегатні й патрульні сили, що ділять гавань Манами з американським П’ятим флотом і штабом коаліції, і флот Затоки, найпостійніше інтегрований у багатонаціональні морські операції.

Збройні сили держави, яка на пам’яті живих поколінь уже одного разу зазнала вторгнення і відтоді будує свою безпеку на зовнішніх гарантіях, — названої в резолюції 2817 серед держав Затоки, атакованих у поточній війні.

Військова авіація Кувейту і, через її командування протиповітряної оборони, власник батарей Patriot, які, за повідомленням держави, 1–2 вересня 2026 року відбивали дрони та ракети, — єдина діяльність кувейтських сил, яку називають джерела цього модуля.

Збройні сили єдиної держави Затоки, яка є прибережною державою Ормузької протоки і не належить до жодного табору, — сили, значення яких тут полягає в протоці, з якою вони межують, і в нейтралітеті, який її уряд десятиліттями оберігає.

Військово-морські сили Султанату — корветні й патрульні сили в Оманській затоці та на півострові Мусандам, єдиний арабський флот прибережної держави Ормузької протоки і вид сил, визначальним завданням якого є протока, спільна з Іраном, і нейтралітет, для захисту якого його побудовано.

Групування для навігації та інституція, а не командування силами: спільний військовий орган РСАДПЗ в Ер-Ріяді, сили держав-членів якого залишаються кожна під власним національним командуванням, — відмінність, яку поточна війна зробила видимою.

Американське бойове командування, зона відповідальності якого охоплює Іран і Затоку, — інституція, яка з лютого 2026 року веде війну Сполучених Штатів, і належне командування США для цієї системи, а не командування будь-якого іншого театру.

Військово-морський компонент CENTCOM і П’ятий флот США під одним командувачем у Бахрейні — американська морська влада в Затоці, і той самий офіцер, що командує багатонаціональним партнерством, яке не є учасником війни.

Оперативна група протимінних заходів П’ятого флоту з базуванням у Бахрейні — організація, завданням якої є та іранська спроможність, яку найбільше обговорюють і найменше застосовують, і причина того, що мінна загроза в протоці є питанням страхування, а не перекритої акваторії.

Оперативна група безекіпажних систем П’ятого флоту, створена в Бахрейні в 2021 році, — перша такого роду у ВМС США, побудована для розгортання безекіпажних надводних і повітряних апаратів на підходах до Затоки, і єдина справді нова організація у військово-морській архітектурі регіону.

Повітряний компонент CENTCOM — командування, яке з лютого 2026 року веде американську повітряну кампанію проти Ірану з повітряних експедиційних крил на базах у Затоці, з передовим штабом в Аль-Удейді в Катарі.

Повітряне експедиційне крило в Аль-Удейді в Катарі — найбільша американська авіабаза в регіоні, де розташовані об’єднаний центр повітряних операцій і передовий штаб CENTCOM, і організаційна форма відносин щодо базування з Катаром.

Повітряне експедиційне крило в Ед-Дафрі в Об’єднаних Арабських Еміратах — база, з якої американські винищувачі, літаки раннього попередження та розвідки діють над Затокою, і організаційна форма відносин щодо базування з Еміратами — державою регіону, що зазнала найбільше атак.

Сухопутний компонент CENTCOM — командування, яке має в підпорядкуванні армійські підрозділи протиповітряної та протиракетної оборони на театрі й керує своїм передовим штабом із Кувейту, а отже американська організація, що стоїть за батареями Patriot і THAAD поряд із власними батареями держав Затоки.

Морське партнерство з 47 держав зі штабом у Бахрейні, що керує п’ятьма об’єднаними оперативними групами проти незаконної діяльності недержавних суб’єктів, — під командуванням командувача американського П’ятого флоту, і не учасник війни, яку він також веде.

Оперативна група Об’єднаних морських сил для самої Затоки — багатонаціональна безпекова структура в тих водах, яким присвячено цей модуль, якою по черзі командують офіцери держав Затоки і мандат якої стосується діяльності недержавних суб’єктів, а не війни.

Червономорська оперативна група Об’єднаних морських сил, створена в 2022 році, — коаліційна структура на морі, яким іде альтернативний Ормузу маршрут Саудівської Аравії, і та, чиї води оскаржила блокада хуситів у липні 2026 року.

Коаліція, присвячена саме Ормузу, — утворена в липні 2019 року після нападів на танкери того літа, зі штабом у Бахрейні, з оперативним компонентом під назвою Coalition Task Force Sentinel і мандатом, який, на відміну від мандата ширшої морської коаліції, прямо називає протоку та загрозу торговельному судноплавству.

Оборонна військово-морська операція Європейського Союзу за свободу судноплавства, розпочата в лютому 2024 року проти кампанії хуситів проти судноплавства, — з мандатом до лютого 2027 року, розширеним у 2026 році на моніторинг Ормузької протоки, і єдина військова структура в цьому модулі, підзвітна Брюсселю.

Турецька військова присутність у Катарі — об’єднане командування сил, створене за оборонною угодою 2014 року й розширене під час блокади 2017 року, єдині постійні незахідні зовнішні сили в державі Ради співробітництва арабських держав Перської затоки і структура, на якій трималася роль Туреччини в Затоці до Меккської угоди.

Єдині збройні сили Ізраїлю — одні сили без окремої національної гвардії чи революційного паралельного утворення, і організація, яка розпочала і червневу війну 2025 року, і війну, що почалася в лютому 2026 року.

Військова авіація Ізраїлю і вид сил, що розпочав обидві війни, — організація, яка завдавала ударів по Ірану на гранично великій дальності в червні 2025 року і знову з лютого 2026 року і яка також володіє багатошаровою протиракетною обороною через свою систему протиповітряної оборони.

Формування наземної протиповітряної та протиракетної оборони повітряних сил — організація, яка експлуатує багатошаровий щит Iron Dome, David's Sling і Arrow і яка відбивала іранські удари у відповідь в обох війнах.

Військово-морська служба Ізраїлю — невеликі сучасні сили, значення яких для цієї системи полягає у флотилії підводних човнів, човнах німецької побудови, що дають Ізраїлю живучу спроможність ударів великої дальності і які навмисно спливли в Червоному морі біля Ейлата в липні 2026 року.

The Israeli navy's submarine flotilla at Haifa — six German-built Dolphin-class boats, the sixth and largest, INS Drakon, received at Haifa on 24 September 2026 — widely assessed to carry a sea-based strategic capability that Israel neither confirms nor denies.

Розвідувальне управління ЦАХАЛ — організація, що стоїть за ударами по керівництву, якими почалися обидві війни, і причина того, що ізраїльську кампанію проти Ірану оцінюють як досягнення розвідки, перш ніж оцінювати як повітряну кампанію.

Збройні сили влади хуситів у Сані — повстанського руху, який у 2014 році успадкував більшу частину арсеналу єменської держави і відтоді перетворився на конвенціоналізовані сили з власними ракетними, безпілотними та береговими компонентами, організовані в сім військових округів, і єдиний недержавний актор у цьому модулі, здатний закрити вузьке місце.

Ракетний і безпілотний компонент руху — балістичні та крилаті ракети іранського походження й місцевого складання, а також ударні дрони одноразового застосування, які запускають по судноплавству, Саудівській Аравії та Ізраїлю, організовані як спеціалізовані сили, а не як артилерія піхотної армії.

Військово-морський і береговий оборонний компонент руху — протикорабельні ракети, морські міни, малі швидкісні катери та безекіпажні надводні апарати на узбережжі Червоного моря, інструмент кампанії проти судноплавства й блокади в липні 2026 року руху до Саудівської Аравії в Баб-ель-Мандебі.

The federation's rotary-wing and army-aviation service, held as a separate joint command rather than inside the army or the air force — the attack and transport helicopter force, with the army's and navy's fixed-wing support aircraft, that gave the Emirati Yemen campaign its mobility; the UAE publishes no structure for it, and its establishment date is not on the official record read for this pass.