Висновок
Північноатлантична рада заявила в травні 2024 року, що Росія здійснює гібридну діяльність проти союзників, і назвала сім постраждалих членів. Це власне формулювання Альянсу, і це єдина колективна атрибуція на цьому фланзі. Усе інше, що називає іноземну службу, — національне, судове й запізніле.
За гібридним шаром цього модуля стоїть тридцять один зафіксований випадок. Одинадцять доходять до офіційного акта, що називає іноземну державу чи службу. Вісім доходять до судового вироку — сім обвинувальних вироків і одне провадження, що завершилося виправдувальними вироками.
Це дві різні сукупності, і розрив між ними — це і є висновок. Лише чотири випадки доходять до обох: підпал у Вільнюсі, змова з посилками у Штутгарті та дві естонські справи. Сім атрибуцій не спираються на жодне судове рішення, бо це урядові акти, санкції та висновки, а не рішення суду. А два обвинувальні вироки зафіксовано як такі, що не називають жодної іноземної служби взагалі, — підпал автобусного депо в Празі й підпал Музею окупації Латвії.
Суд встановлює, хто підпалив. Уряд встановлює, хто про це попросив. Це різні інструменти, вони працюють з різною швидкістю, і більшість випадків на цьому фланзі отримують лише один із них.
Це і є висновок. Це не критика прокурорів, які роблять щось складніше й вагоміше за оприлюднення заяви: вони будують справу, яка має витримати захист. Це опис того, що кожен інструмент може і чого не може. Посилка, що спалахує в кур’єрському хабі в липні 2024 року, стає предметом обвинувачення у вересні 2025 року і доходить до суду у квітні 2026 року, де вироку досі немає. Коли надходить акт, що називає службу, кампанія, до якої він належить, уже перейшла до іншого методу.
Що показує діапазон
Медіана приховує два краї, які важать більше за неї.
Чотири дні. Увечері 15 листопада 2025 року під залізницею Варшава–Люблін було підірвано заряд. Наступного дня біля Голомба знайшли металевий пристрій, закріплений на рейці. 19 листопада польські прокурори заочно висунули двом громадянам України обвинувачення в диверсії терористичного характеру на користь російської розвідки. Обидва вже перетнули кордон із Білоруссю. 1 грудня було запитано європейський ордер на арешт і видано міжнародні повідомлення про розшук.
Чотири дні від дії, три від виявлення. Можливим це зробила не швидкість розслідування, а природа справи: заочне обвинувачення проти встановлених підозрюваних, які покинули юрисдикцію, не мусить витримати судового розгляду, бо розгляд не може відбутися. Найшвидша атрибуція в модулі — водночас та, яку найменш імовірно буде перевірено.
Майже два роки — і потім частковий результат. У травні 2025 року в Німеччині та Швейцарії заарештували трьох чоловіків у справі про тестові посилки з трекерами, які, за словами федерального прокурора, були підготовкою до диверсійної операції, замовленої російською розвідувальною службою. 18 серпня 2026 року Вищий земельний суд у Штутгарті засудив одного з них за шпигунство та змову з метою підпалу і виправдав двох інших.
Саме на цій справі тримається весь аргумент. Атрибуція прокурора дійшла до суду, і дві третини її не витримали розгляду. Атрибуція, зроблена на етапі обвинувачення, — це твердження; лише вирок показує, яка її частина трималася на свідченнях.
Три справи — три різні значення слова «атрибуція»
Ці справи не лежать на одній шкалі, і їх розгляд як однієї — найпоширеніша помилка щодо цього матеріалу.
Естонія — найвища позначка. У липні 2025 року повітовий суд Гар’ю засудив двох громадян Молдови за підпали в січні 2024 року ресторану в Таллінні та магазину в Осулі й встановив, що завдання на операцію головному виконавцю дала російська військова розвідка. Це судовий висновок про постановку завдання — не твердження прокурора й не характеристика міністра. На території флангу таке сталося тут і, за формулюванням прокурорів, у Литві.
Польща — це обвинувачення, і вона так це й називає. У квітні 2026 року п’ятьом особам висунули обвинувальний акт у справі про варшавські підпали 2024 року, звинувативши їх у діях на користь російської розвідки. Вироку немає. У справі «Маривільської» 44 року безпосередніх виконавців узагалі не встановлено.
Прага — це обвинувальний вирок без атрибуції. У червні 2025 року Міський суд Праги засудив громадянина Колумбії до восьми років ув’язнення за підпал трьох автобусів у міському депо та підготовку другого нападу; у повідомленнях про вирок описано вербування через застосунок для обміну повідомленнями за обіцяну оплату. Жоден судовий висновок не називає іноземної служби. Прем’єр-міністр Чехії публічно заявляв, що напад, імовірно, був частиною російської гібридної діяльності проти Чехії, — але це характеристика кампанії главою уряду, а не висновок щодо цієї пожежі.
Читач, який зводить ці три випадки до «російських диверсій у Європі», втратив ту відмінність, заради встановлення якої існують судові матеріали останніх чотирьох років.
Чому це проблема флангу, а не проблема кримінальної статистики
Військовий шар цього модуля не відповідає на жодне з цього. Багатонаціональна бригада стримує збройний напад. Вона не запобігає підпалу в торговельному центрі, пристрою в кур’єрській мережі чи заряду під залізницею, якою йдуть перевезення в напрямку України. На ці дії відповідають національна поліція, національні прокурори й національні суди — цивільні органи поза командуванням НАТО, що працюють за стандартами оцінювання свідчень, розробленими для кримінального переслідування, а не для сигналів державі.
У результаті годинники не збігаються. Заяви Альянсу можна зробити за кілька днів, і вони не мають ваги свідчення щодо жодної окремої дії. Судові висновки мають вирішальну вагу і надходять за місяці чи роки. Між ними нічого немає, і гібридний тиск на фланг існує саме в цьому проміжку.
Саме тому цей модуль рахує пошкодження балтійських кабелів і трубопроводів незалежно від атрибуції. З вересня 2022 року пошкоджено п’ятнадцять названих об’єктів у дев’ять різних днів. Жоден із цих випадків не дійшов до державної атрибуції — включно з тим, у якому трьом офіцерам судна висунуто обвинувачення, районний суд закрив справу через брак юрисдикції, апеляційний суд у серпні 2026 року її відновив, а по суті її досі не розглянуто. Одну справу шведські прокурори закрили як нещасний випадок. Підрахунок пошкоджень і підрахунок диверсій дали б два різні числа, і встановити можна лише одне з них.
Чого ця записка не стверджує
Вона не стверджує, що атрибуція безглузда. Обвинувальні вироки реальні, покарання реальні, а судовий висновок про постановку завдання іноземною військовою розвідкою — одна з найсильніших публічних заяв, які демократична держава може зробити про поведінку іншої держави.
Вона не стверджує, що держави не бажають здійснювати атрибуцію. Польща зробила це за чотири дні.
Вона не стверджує, що швидша атрибуція зменшила б активність. Ніщо в записах цього не підтверджує, а польська справа є свідченням проти цього.
І вона не стверджує, що кількість зростає. Більше зафіксованих випадків може означати більше активності, або краще виявлення, або більшу готовність держав, які раніше розглядали такі справи тихо, їх оприлюднювати, — а цей модуль не має способу розділити ці три пояснення. Саме тому жодна серія Tempo не рахує диверсій з атрибуцією: приблизно дві на рік із медіанною затримкою близько чотирнадцяти місяців — це перелік справ, а не лінія на графіку, і така лінія падала б щоразу, коли сповільнюється кримінальне переслідування.
Що змінило б оцінку
- Друга колективна заява Північноатлантичної ради, особливо така, що називає конкретний інцидент, а не закономірність. Заява травня 2024 року досі єдина.
- Вирок в одній із відкритих справ — насамперед у вільнюському процесі щодо посилок, який розглядається з квітня 2026 року і став би першим вироком щодо мережі, а не щодо окремої особи.
- Будь-яка державна атрибуція у справі про підводну інфраструктуру. Такої ще не було жодного разу.
- Інцидент суттєво нової форми. Підпали, пристрої в посилках і диверсії на залізниці — це різні спроможності, і зміна форми досі говорила цьому модулю більше, ніж зміна кількості.
- Національний правовий чи інституційний захід, що скорочує інтервал, — зміна того, як ці справи розслідують і передають до суду, а не того, скільки їх.
Інтервал — це і є спостережуваний показник. Його вимірюють справа за справою за опублікованими датами — для тих справ, що мають одну дату дії, від якої можна відраховувати; нині медіана становить близько чотирнадцяти місяців, і це єдине число на цьому фланзі, зміна якого означала б щось інше.