Сполучені Штати надають собі тарифний інструмент проти покупців Росії

Що сталося

18 вересня 2026 року президент Дональд Трамп підписав закон Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026. Закон дозволяє запроваджувати мита до 100 відсотків для найбільших покупців російських нафти і природного газу і передбачає санкції проти президента Росії, урядовців, олігархів, банків і фінансових установ, а також проти тіньового флоту; він також розширює санкції проти енергетичного і збройового секторів Ірану. Палата представників ухвалила його 262 голосами проти 159, а Сенат — 86 проти 11. Внесення до переліку запускає мита протягом тридцяти днів, а президент може на власний розсуд скасувати їх або встановити нижчі ставки. На момент закриття цього бюлетеня про жодне внесення до переліку не оголошено.

THE INSTRUMENT IS NEW; THE POLICY IS NOT YET. Every sanctions measure against Russia's oil revenue until now has acted on Russia, on the vessels that carry the oil or on the entities that finance it. This one acts on the buyers, and it does so through tariffs rather than through the financial system — which places the decision in trade policy, where the executive has the widest discretion and where the countries concerned are among the largest United States trading partners. That is why the discretion matters more than the ceiling: a statute whose central mechanism may be waived at will is a bargaining instrument before it is a sanctions regime, and nothing about its passage establishes that it will be used. What can be said is that the authority now exists in law and did not before, and that the observable is a designation — a named purchaser, a rate and a date — rather than a statement of intent. Its Iran provisions put the same signature on both of Vigil's sanctioned-energy files, which is a fact about the drafting rather than evidence of a joined strategy.

Впевненість: висока