Сировинні товари
Метали, мінерали та добрива
Промислові та резервні товари, для яких обидві економіки є концентрованими постачальниками, — сталь і залізна руда, ядерне паливо, спеціальні метали, добрива та золото.
ОцінкаВпевненість: помірна
Не інвестиційна порада. Цей розділ пояснює вразливість і канали передачі; він ніколи не рекомендує, не ранжує й не називає цінні папери. Показники є оцінками й мають власні дати стану та ступені впевненості.
Поточний стан
Впевненість: помірна · Економічні дані станом на 2026-08
Україна та Росія разом є опорою світових ринків зерна, добрив і енергоносіїв. Війна назавжди переоцінила європейський природний газ, перенаправила російську нафту до Азії з дисконтом, розділила торгівлю на зони дотримання санкцій і перетворила страхування від воєнних ризиків у Чорному морі на живий геополітичний індикатор. Відбудова, коли б вона не почалася, стане однією з найбільших будівельних програм в історії Європи.
Змінено в бюлетені — 2026-08-16 · Оновлено розділ економіки
Сировинні товари
Промислові та резервні товари, для яких обидві економіки є концентрованими постачальниками, — сталь і залізна руда, ядерне паливо, спеціальні метали, добрива та золото.
Енергетика
Гранична ціна, ембарго та кампанія ударів по НПЗ — три чинники, що визначають російські експортні доходи та внутрішнє постачання пального.
Енергетика
Структурно переоцінений європейський попит, залишковий транзит і СПГ, що замінив те, що припинилося.
Торгівля й транспорт
Чорноморський коридор, західні сухопутні маршрути та страхування, яке оцінює ризик обох.
Сільське господарство й продовольство
Два експортери з першої п’ятірки, один морський коридор і ціни — від фермерських до світових продовольчих, — що рухаються разом із ним.
Фінанси
Зовнішні гроші, що зберігають платоспроможність однієї держави, і зовнішній ринок, що робить санкційну архітектуру проти іншої такою, яку можна пережити.
Санкції
Архітектура обмежень, наскільки швидко може рухатися кожна її частина, і питання заморожених активів над усім цим.
Інфраструктура
Кампанія проти енергомережі та дефіцит генерації за нею — промислова й фіскальна вразливість, перш ніж вразливість домогосподарств.
Економічні наслідки
Як ця війна доходить до цін і де насправді концентрується вразливість, коли це стається.
Усе нижче написано в економічному записі цього модуля. Показники мають дату випуску, у якому їх опубліковано, а не дату цієї сторінки: розділ має ступінь «Впевненість: помірна», а його показники наведено станом на 2026-08.
| Сировинний товар | Чому це важливо тут | Вразливість |
|---|---|---|
| Сталь і залізна руда | Українська металургія зазнала значних руйнувань; обсяги експорту залежать від безпеки коридору. | Помірна вразливість |
| Уран і ядерне паливо | «Росатом» здебільшого залишається поза санкціями та вбудованим у західні паливні цикли — навмисна прогалина. | Помірна вразливість |
| Титан і спеціальні метали | Аерокосмічні ланцюги постачання досі частково залежать від матеріалів російського походження. | Помірна вразливість |
| Золото | Інструмент обходу санкцій і резервний актив на російському боці; попит на захисний актив у разі ескалації. | Низька вразливість |
| Добрива та калій | Постачання з Росії та Білорусі концентроване; санкційні винятки підтримують потоки, але вони крихкі. | Помірна вразливість |
Станом на 2026-01
Two facts set this exposure. The first is loss on the ground: the Donbas held Ukraine's coking coal and much of its metallurgy, and the closure of the last coking-coal mine outside Pokrovsk in January 2025, as the front reached it, removed the domestic input for Ukrainian steel. The second is the framework built around what remains: the United States–Ukraine agreement of 30 April 2025 established a Reconstruction Investment Fund with equal management and contributions, to which Ukraine commits half the state revenue from new licences for minerals, oil and gas while retaining ownership of the subsoil; core drilling on prospective sites was scheduled to restart in January 2026. Nothing in the agreement produces a mine on any near horizon — most listed deposits are Soviet-era occurrences never proven at commercial grade, and several lie in occupied territory. Rosatom's nuclear-fuel business remains outside the main sanctions architecture by design, and Russian titanium is still embedded in Western aerospace supply, which is the module's clearest case of a dependency that sanctions deliberately left alone.
Джерела: Official government statements · Ukrainian state publications and official statements↗ · Reuters↗ · World Bank Ukraine damage and needs assessments
| Сировинний товар | Чому це важливо тут | Вразливість |
|---|---|---|
| Нафта та нафтопродукти | Гранична ціна, ембарго та українські удари по НПЗ визначають дисконт на Urals і спреди на нафтопродукти. | Висока вразливість |
Станом на 2026-05
Three instruments set what Russia earns from a barrel: the G7 price cap on services, the EU and UK import embargoes, and the discount buyers extract for taking sanctioned crude. The EU moved its cap from the fixed US$60 to a dynamic level set below the market average — US$47.60 from 3 September 2025 and US$44.10 from 1 February 2026 — while the United States kept the original US$60 figure, so the two regimes no longer agree. Enforcement runs through designations of vessels and traders rather than the cap number itself. The revenue effect compounds with price: federal oil-and-gas revenue fell 38 per cent year on year in January–April 2026 on the Finance Ministry's figures, driven mainly by lower prices in the preceding months, and the 2026 budget assumes Urals at US$59 — above where it traded for most of late 2025. Refinery strikes act on a different quantity again: they cut product exports and domestic supply rather than crude revenue, which is why the module keeps the three series apart.
Джерела: European Union institutional texts and Council conclusions · US / EU / UK sanctions designations · CREA monthly analysis of Russian fossil-fuel exports and sanctions · Russian Central Bank and Rosstat published statistics · The Moscow Times↗
Що відстежувати
| Сировинний товар | Чому це важливо тут | Вразливість |
|---|---|---|
| Природний газ | Попит ЄС структурно переоцінено; залишковий транзит і заміщення СПГ — постійні предмети спостереження. | Висока вразливість |
Станом на 2026-03
Russian pipeline gas stopped crossing Ukraine on 1 January 2025 when the transit contract expired and Kyiv declined to renew it. The physical effect on Europe was small — the Ukrainian route carried a low single-digit share of European supply by then — and the political effect was concentrated in Slovakia and Hungary, which had kept buying through it. What remains is TurkStream into south-eastern Europe and Russian LNG, together still an estimated 13 per cent of EU gas imports in 2025 on the Commission's figure, against roughly 45 per cent before the invasion. The EU regulation phasing out both entered into force on 3 February 2026, with the stepwise ban applying from 18 March 2026, existing LNG contracts ending by 1 January 2027 and long-term pipeline contracts by 30 September 2027. On the Ukrainian side the exposure runs the other way: strikes on gas production and storage in 2025–26 forced Naftogaz to import several billion cubic metres for the heating season, financed externally. Gas is therefore two exposures — a European market that has already repriced and a Ukrainian system that has not stopped being struck.
Джерела: European Union institutional texts and Council conclusions · IEA electricity and energy-security analysis · Ukrainian energy-system operator statements
Джерела: CREA monthly analysis of Russian fossil-fuel exports and sanctions · FAO and FAO/WFP food-security and crop assessments · IEA electricity and energy-security analysis
Станом на 2026-03
Since August 2023 Ukraine has exported by sea under its own declared corridor rather than under the 2022 grain agreement, hugging the western Black Sea coast toward Romanian and Bulgarian waters. The arrangement holds not because Russia consents but because Ukrainian strikes pushed the Black Sea Fleet out of the western basin and made interdiction costly; it is a security outcome, not a legal one, and it is repriced every time a port or a vessel is struck. The Odesa port cluster carries about 90 per cent of Ukraine's exports, and the maritime share of corn, wheat and soybean exports rose from 91 per cent in 2024 to 95 per cent in 2025, which is what the Danube and the western rail routes were built up to substitute for in 2022–23 and now carry only at the margin. The transmission path to the wider world is therefore short: corridor security → war-risk premium and charterer appetite → loading volumes → global grain and oilseed prices within days. The insurance premium is the cleanest single reading of it.
Джерела: Ukrainian state publications and official statements↗ · Reuters↗ · FAO and FAO/WFP food-security and crop assessments · Public market and insurance data
Що відстежувати
| Сировинний товар | Чому це важливо тут | Вразливість |
|---|---|---|
| Зернові та олійні культури | Обидві держави входять до першої п’ятірки експортерів; порушення в коридорі змінюють світові ціни на продовольство за лічені дні. | Висока вразливість |
Станом на 2026-03
The war reaches grain through three separate mechanisms that reporting habitually merges. The first is land: mined and occupied farmland, and the loss of the southern and eastern oblasts' share of the sown area, set the harvest ceiling before weather does. The second is the corridor, which sets how much of the harvest leaves and at what discount. The third is the farm gate: freight, fuel, fertiliser and credit costs that decide whether the next season is planted at all. Ukraine exported 22.3 million tonnes of grain in the 2025/26 marketing year by 2 March 2026 against 29.6 million tonnes at the same point a year earlier, on the agriculture ministry's count — a smaller crop and a slower start, not a corridor failure. Global prices moved less than in 2022 because the market has priced the corridor as functioning; that is exactly why any port strike now moves prices more than the tonnage involved would suggest.
Джерела: Ukrainian state publications and official statements↗ · Reuters↗ · FAO and FAO/WFP food-security and crop assessments
Станом на 2026-04
Ukraine's state does not finance its own budget and will not while the war lasts; the question each year is which instrument covers the gap and on what conditions. For 2026–27 the answer is a €90 billion EU loan agreed by the European Council on 18–19 December 2025, financed by EU borrowing backed by the budget headroom rather than by the immobilised Russian assets, after the asset-backed "reparations loan" option failed to secure agreement. Parliament approved the package in February 2026 and the Council finalised it on 23 April; roughly €60 billion is for military and defence-industrial needs and €30 billion for budget support, with disbursement from the second quarter of 2026 under rule-of-law and anti-corruption conditions. Ukraine repays only once it receives reparations, and the EU reserves the right to use the immobilised assets to repay itself. The loan sits on top of the G7's 2024 ERA loans serviced from the windfall profits on those assets, and the IMF programme that sets the macro-framework. The structural point is that the asset question was deferred rather than settled: the money moved, the legal decision did not.
Джерела: European Union institutional texts and Council conclusions · Official government statements · IMF World Economic Outlook↗
Що відстежувати
Гранична ціна на нафту із забезпеченням через обмеження морських послуг; ембарго ЄС на імпорт нафти й нафтопродуктів морем; великі банки відключено від SWIFT; приблизно 300 млрд доларів резервів центрального банку заблоковано за кордоном; експортний контроль щодо товарів подвійного призначення та передових технологій; заборони щодо авіаційних, страхових і судноплавних послуг. Слабке місце системи — перевалка через треті країни: сигнал слід шукати в діях із забезпечення виконання, а не в нових пакетах. Законопроєкт США, що дозволяє мита для великих покупців російських енергоносіїв, Сенат ухвалив 7 серпня 2026 року 86 голосами проти 11; Палата представників його не ухвалила, законом він не є, і ніщо в цій архітектурі його не відображає.
Джерела: US / EU / UK sanctions designations · European Union institutional texts and Council conclusions · CREA monthly analysis of Russian fossil-fuel exports and sanctions
Що відстежувати
Станом на 2026-03
Ukraine's thermal and hydro generation has been cut down over three winters of strikes, leaving a system that leans on nuclear baseload, distributed gas and diesel generation, and imports from the European synchronous area. The import channel is bounded by cross-border capacity and by the money to pay for it: monthly imports reached a record of about 1.26 terawatt-hours in February 2026 and fell to about 0.94 in March as demand eased and repaired units returned. The economic exposure is industrial before it is domestic — rolling restrictions are applied to industry first, so each winter converts into lost output, higher unit costs and a fiscal claim on partners for equipment, gas and emergency repair — and the deficit is a moving figure that depends on what was hit last week, which is why this module carries it as a mechanism rather than a number.
Джерела: Ukrainian energy-system operator statements · The Kyiv Independent↗ · IEA electricity and energy-security analysis
Джерела: Public market and insurance data · IMF World Economic Outlook↗ · World Bank Ukraine damage and needs assessments
Категорії секторів, де чутливість до конфлікту структурно найвища, — описово, а не рекомендація будь-якого інструмента.
Провідні оборонні підрядники та боєприпасиЄвропейські енергокомпанії та СПГВиробники добривАграрні трейдериМорські страховики та P&IІнжиніринг і відбудоваКіберстрахування
Джерела: Public market and insurance data
Станом на 2026-02
The 2022 shock has largely passed through European prices; what remains is structural, and it works through three channels that no longer move together. Energy: Europe replaced Russian pipeline gas with seaborne LNG, so its marginal price is now set in the global LNG market — lower than the 2022 peak, higher than the pre-war base, and exposed to any disruption anywhere, as the 2026 Gulf war demonstrated. Defence: NATO's June 2025 commitment to 5 per cent of GDP by 2035 (3.5 core, 1.5 related) converted a wartime surge into a multi-year procurement cycle, the war's most durable market effect. Food: prices now move on corridor status rather than on the war's existence. The transmission into rates has correspondingly weakened; central banks treat the war as a supply-side risk to be monitored rather than as the driver it was in 2022. That normalisation is itself an exposure — a market pricing the war as background is the one that moves most when it is not.
Джерела: IEA electricity and energy-security analysis · European Union institutional texts and Council conclusions · NATO official texts and summit declarations↗ · IMF World Economic Outlook↗
Що відстежувати
Воєнна економіка, платоспроможність якої підтримує зовнішнє фінансування: приблизно половина державних видатків — оборона, дефіцит фінансують партнери, а експортна спроможність залежить від безпеки чорноморського коридору.
Сільське господарство (глобального значення), оборонні технології та дрони (найшвидше зростають), металургія (зруйнована війною), ІТ-послуги (джерело експортних надходжень), енергетика (мережа під повторюваними ударами) і портфель відбудови, який уже є дипломатичним інструментом.
Сторона-бенефіціар санкційної системи: бюджетна підтримка, надходження від заморожених активів, безмитний доступ до ЄС. Контроль за рухом капіталу та керований обмінний курс підтримують стабільність; довіра до Національного банку — тиха історія успіху воєнного часу.
Графіки виплат допомоги; обсяги врожаю та перевезень коридором; витривалість енергомережі взимку; рішення щодо фінансування відбудови, пов’язані із заблокованими російськими активами.
Перегріта підсанкційна воєнна економіка: військові видатки забезпечують зростання, тоді як інфляція, дефіцит робочої сили та скорочення ліквідного резервного фонду накопичують напругу під поверхнею.
Вуглеводні (опора бюджету), оборонна промисловість у багатозмінному воєнному режимі, здебільшого не охоплений санкціями глобальний ядерний бізнес «Росатому», добрива і золото як експортний товар і засіб обходу санкцій водночас.
Обхід граничної ціни працює, але дорого коштує; імпорт компонентів іде через мережі перевалки під зростаючим тиском вторинних санкцій; банківська ізоляція підвищує транзакційні витрати на все. Система протікає — але кожен витік має свою ціну.
Дисконт на Urals і дії із забезпечення виконання санкцій; ключова ставка та напруга на ринку праці; темп витрачання ліквідної частини ФНД; простої НПЗ унаслідок глибоких ударів і те, чи переживе внутрішнє нормування пального літній туристичний сезон; співвідношення експорту нафти та нафтопродуктів; будь-які тріщини в китайських платіжних каналах.
Економічні інструменти Вашингтона в цій війні — дизайн санкцій, експортний контроль і гранична ціна на нафту: заходи, спрямовані на російські доходи, а не на російські сили, і такі, що переживають будь-який цикл асигнувань.
Пакети озброєнь потребують асигнувань; санкційні рішення не втрачають чинності в такий самий спосіб. Ця асиметрія зробила санкції та експортний контроль найбезперервнішою частиною політики США протягом війни і частиною, найменш чутливою до внутрішньої суперечки щодо допомоги.
ЄС — фіскальна опора Української держави і головний автор санкційної архітектури: два економічні факти, які найбезпосередніше визначають, чи зможе Україна продовжувати боротьбу і скільки заробляє Росія, поки вона триває.
Заміна російського трубопровідного газу була найбільшою і найдорожчою структурною зміною, яку війна нав’язала європейській економіці. Вона назавжди переоцінила європейську промислову енергію порівняно з конкурентами і прибрала важіль, на який розраховувала Москва, щоб розколоти коаліцію в першу зиму.
Процес вступу та фінансування відбудови зливаються в один інструмент: гроші, зумовлені судовою, антикорупційною та адміністративною реформами. Це дає Брюсселю довготривалий вплив на повоєнний устрій України, а Києву — програму реформ, яку доводиться виконувати під час війни.
Економічний вимір НАТО в цій війні — це зобов’язання щодо оборонних видатків і промислова спроможність за ними: альянс є покупцем і розробником стандартів, а не фінансувальником України.
Вищі бюджети не перетворилися на пропорційне зростання випуску. Потужності з виробництва снарядів, перехоплювачів і пороху будуються роками і залежать від твердих багаторічних замовлень, які уряди розміщують повільно. Це найчіткіший структурний урок альянсу з цієї війни і той, що найбезпосередніше стосується будь-якого іншого сценарію.
Воєнна економіка Польщі працює у двох напрямках: витрати на прийом, транзит і переозброєння та промислова й логістична діяльність, яку породжує та сама роль.
Ті самі коридори, що везуть військову допомогу, везуть і український експорт, витіснений із Чорного моря. Коли морський експорт обмежено, тиск переходить на польські автошляхи й залізниці — і на польських фермерів, що конкурують із зерном, яке надходить. Тож аграрна суперечка є наслідком морської кампанії, а не окремим від неї питанням.
Китай — причина того, що російські санкції виявилися такими, які можна пережити, а не вирішальними: покупець нафти, постачальник компонентів і система розрахунків поза тією, що підпадає під санкції.
Перенаправлена нафта продається нижче еталонної ціни, тобто Росія заробляє менше за барель, але все ж заробляє. Це механізм граничної ціни, що частково працює, а не провалюється: мета полягала в тому, щоб нафта продовжувала надходити на ринок, а доходи знижувалися, і китайський та індійський дисконти — міра того, наскільки це вдалося.
Найвагоміший недавній тиск спрямований не на Росію, а на банки та компанії, що з нею працюють. Обережність китайських установ щодо вторинних ризиків періодично сповільнювала платежі ефективніше, ніж первинні санкції, — найчіткіше свідчення того, що ці відносини, які уможливлюють війну, мають ціну, яку Пекін не готовий платити повністю.
Для економіки під жорсткими санкціями ця війна — найбільше доступне джерело твердої валюти та сировини, що робить відносини постачання економічним рятівним колом, а не зовнішньополітичним вибором.
Найдовготриваліший економічний наслідок може бути інституційним, а не двостороннім: група ООН, що відстежувала санкції проти Північної Кореї, втратила мандат через російське вето в 2024 році. Хай якими є обсяги, моніторингова архітектура, що документувала їх п’ятнадцять років, — найочевидніше, що ці відносини прибрали.
Дві економіки під жорсткими санкціями, що обмінюються тим, що має кожна: іранські конструкторські та виробничі знання на російські гроші, авіацію та технології, — відносини, що передусім підривають санкційну архітектуру, застосовану до обох.
Економічна логіка — не торгівля у звичайному сенсі, а взаємне пом’якшення ізоляції: кожна сторона постачає те, чого інша не може купити на відкритих ринках. Ця закономірність — підсанкційні держави, що покривають дефіцити одна одної, — та сама, що видно у відносинах із Північною Кореєю, і це найчіткіша структурна слабкість санкційної моделі, яку виявила війна.
Підсанкційна економіка, зрощена з російською: експортні маршрути, енергопостачання та доступ до фінансів проходять через Москву або залежать від неї, що є матеріальною основою політичної залежності.
Санкції закрили Білорусі доступ до європейського транзиту і ринків; Росія надала альтернативу. У результаті економічну ціну участі перетворено на глибшу інтеграцію з державою, яка цієї участі вимагала, — ось чому економічний тиск на Мінськ не змінив його позиції і не видається здатним це зробити.
Воєнна економіка, а не економіка: доходи надходять від державних контрактів і концесій на ресурси, проходять через непрозорі корпоративні оболонки і вимірюються політичним впливом не менше, ніж валютою.
Гірничі концесії та угоди «безпека в обмін на ресурси» з приймаючими режимами; оплата правами на видобуток не менше, ніж грошима. Корпоративні оболонки змінюються швидше, ніж санкційні списки встигають їх відстежувати, — і це задумано.
Золото та корисні копалини виходять через регіональні торговельні вузли до ринків Перської затоки; логістика спирається на російський державний транспорт. Тут описано лише на структурному рівні — маршрути задокументовано в санкційних рішеннях і журналістських розслідуваннях, а не відстежуються в реальному часі.
Економіка захисту в районах діяльності: безпекові послуги, закладені в бюджети приймаючих режимів, неформальні збори з видобутку і витіснення формального збору державних доходів.
Нові санкції та заходи проти компаній-посередників; стабільність приймаючих режимів у Сахелі; ціни на золото, які визначають вартість концесійної моделі.