Що сталося
У середині травня 2026 року президент Трамп публічно заявив, що не схвалив подальшого пакета озброєнь для Тайваню, вартість якого, за повідомленнями, становить близько $14 млрд, що рішення «залежить від Китаю» і що це добрий козир у переговорах. Президент Лай Цінде відповів, що закупівлі озброєнь у Сполучених Штатів — найважливіший чинник стримування регіонального конфлікту. Указ від лютого 2026 року переорієнтував американську політику передачі озброєнь на оборонні витрати союзників і стратегічну географію, а після телефонної розмови Трампа й Сі 4 лютого Пекін закликав Вашингтон підходити до продажу озброєнь Тайваню з «обачністю». 23 вересня 2026 року, напередодні державного візиту китайського президента до Білого дому, держсекретар Марко Рубіо заявив у Нью-Йорку, що продаж озброєнь Тайваню залишається на перегляді і що рішення передбачає врівноваження американських промислових потужностей і військово-промислової бази. Він відповідав на лист чотирьох сенаторів-республіканців — Мітча Макконнелла, Джона Корніна, Лізи Мурковскі й Тома Тілліса, — адресований йому та міністрові оборони, у якому, за повідомленнями, йдеться про намір Державного департаменту не використовувати $300 млн іноземного військового фінансування, про те, що Пентагон не виділив $1 млрд на Ініціативу безпекової співпраці з Тайванем, і про затримання продажу на $14 млрд. Візит відбувся без схвалення чи повідомлення.
Deterrence is a belief held by the other side, and its cheapest component is credibility. Publicly linking Taiwan arms transfers to a broader negotiation with Beijing is consequential independently of what is ultimately delivered. But this statement is not evidence of a general slowdown and should not be read as one: it concerns a PROSPECTIVE package, and five months earlier the same administration notified Congress of the largest package ever approved for Taiwan. Through the same period deliveries continued and the notified-but-undelivered backlog fell. Notification, approval and delivery are separate states moving on separate clocks, and this record covers only the first. The September statement adds a stated reason to the public record — US industrial capacity rather than the negotiation — and adds appropriated assistance to what is held, on the senators' account. It establishes a deferral in public; it establishes no refusal, and nothing about which of the stated reasons governs the decision.
Впевненість: помірна
Переглянути цю подію на хронології Інтерактивно: виберіть цей запис і простежте, що з ним пов’язано.