Що сталося
FLA і JNIM розпочинають найбільший скоординований наступ у війні від 2012 року, про який повідомляють як про перший випадок відкритої координації операцій між ними: FLA бере Кідаль, коли урядові й російські сили відходять із далекої півночі, за повідомленнями, на узгоджених умовах, а внаслідок вибуху автомобіля-бомби в Каті гине міністр оборони Садіо Камара. Відходи поширюються далеко за межі Кідаля — Африканський корпус, за повідомленнями, залишив Агельхок 27 квітня, хоча малійський гарнізон там залишився й у липні відбив напад; урядові й російські сили залишили Тессаліт, де FLA зафіксували на відео в місті до 1 травня; малійські війська залишили Тессіт у регіоні Гао, а Бер у регіоні Тімбукту було віддано в результаті переговорів. «ІД-Сахель» приєднується 28 квітня, займає покинутий прикордонний пост Лаббезанга і ненадовго входить до міста Менака, перш ніж відійти під, за повідомленнями, російським тиском. 28 квітня JNIM знову запроваджує повну блокаду Бамако, заявляє про широкі здобутки навколо Мопті і, за повідомленнями, потім встановлює блокпости на підступах до столиці.
The offensive reversed the junta's signature achievement, demonstrated FLA–JNIM operational coordination at national scale, and reached the government's inner circle. It did not settle control everywhere it touched — but it redrew the map of the possible. The withdrawals are the part that lasted: positions across three northern regions were given up inside three days, several of them reportedly by negotiation rather than in battle, and none has been retaken. Two of the three gains that were seized rather than vacated — Labbezanga and Ménaka — were taken from ground already abandoned or given up again within days, which is the distinction between reach and control this module keeps insisting on.
Впевненість: помірна
Переглянути цю подію на хронології Інтерактивно: виберіть цей запис і простежте, що з ним пов’язано.