Формування

Міжвидові

Нова національна армія, яку з січня 2025 року збирають із переможних угруповань, формувань, що походять від ХТШ, дивізій СДС, які інтегруються, та перевіреного особового складу, — вона замінює розпущену армію доби Асада, а не успадковує її. Описано лише на структурному рівні.

Сухопутні · у складі Сирійських державних сил (Міністерство оборони)

Національні сухопутні сили, які Міністерство оборони з січня 2025 року зібрало з угруповань, що виграли війну, — близько двадцяти пронумерованих дивізій, створених на основі цих угруповань і розгорнутих у регіонах їхнього походження та згрупованих у червні 2026 року в п’ять регіональних корпусів, причому колишні бригади СДС входять до однієї дивізії; описано на рівні корпусів і дивізій і ніколи нижче.

Сухопутні · у складі Сирійської армії

Корпус для сходу — Дейр-ез-Зор, аль-Букамаль, Ракка, Хасака та кордон з Іраком, — до складу якого входять 42-га, 66-та, 72-га та 86-та дивізії; ним командує колишній командир східного сектору ХТШ, і саме до його зони бої в січні 2026 року приєднали північний схід з арабською більшістю.

Сухопутні · у складі Східного корпусу

The HTS-based division of the east, stood up in spring 2025 for the Euphrates valley and the Iraqi border — the formation through which the victorious faction's own fighters, rather than its Turkish-backed allies, hold a share of Deir ez-Zor under the eastern corps, whose commander is the division's own.

Сухопутні · у складі Східного корпусу

Східна дивізія під командуванням Абу Хатема Шакри, за угрупованням якого «Ахрар аш-Шаркія», що його підтримує Туреччина, тягнеться історія порушень під час операції «Джерело миру» 2019 року, — закріплена за Раккою, Дейр-ез-Зором і Хасакою, регіоном, звідки походять її бійці, і регіоном, який бої в січні 2026 року повернули державі.

Сухопутні · у складі Сирійської армії

Корпус для Алеппо, Афріна, Манбіджа та турецького кордону — 60-та, 62-га, 76-та та 80-та дивізії, три з яких створено з угруповань, які підтримує Туреччина, — під командуванням колишнього командира алеппського сектору «Нусри» та ХТШ; корпус, що успадковує північні зони, створені операціями Туреччини.

Сухопутні · у складі Північного корпусу

Дивізія, до якої було інтегровано бригади Сирійських демократичних сил за угодою січня 2026 року, — бригади Хасаки, Деріка та Камишли, за власним оголошенням міністерства, — і, отже, формування, у якому сила північного сходу під курдським проводом тепер існує всередині держави.

Сухопутні · у складі Північного корпусу

Дивізія, створена переважно з дивізії «Султан Сулейман Шах», яку підтримує Туреччина, — угруповання, відомого як «Амшат», командира якого було піддано санкціям за порушення в Афріні, — закріплена за Хамою, звідки походить більшість її бійців, і віднесена у зведеннях до Північного корпусу.

Сухопутні · у складі Сирійської армії

Корпус для Хомса, Хами та пустелі — 40-ва, 52-га, 54-та та 82-га дивізії — під командуванням колишнього старшого командира «Нусри» та ХТШ; у зоні цього корпусу лежать Бадія, де живуть залишки ІДІЛ, та авіабази, по яких Ізраїль завдав ударів у 2025 році.

Сухопутні · у складі Центрального корпусу

Південна дивізія, створена з Національного фронту визволення та угруповань Дараа з південного оперативного штабу 2024 року, — за списками дивізій закріплена за Дараа, а за схемою корпусів — за Центральним корпусом; цю розбіжність запис фіксує, а не розв’язує.

Сухопутні · у складі Сирійської армії

Корпус для столиці та півдня — Дамаск, Риф-Дімашк, Дараа, Кунейтра та кордони з Ізраїлем і Ліваном, — до складу якого входять 44-та, 64-та та 70-та дивізії; ним командує один із засновників «Нусри» з турецьким громадянством, а його зона — це ізраїльські безпекові переговори та глухий кут у Сувейді.

Сухопутні · у складі Корпусу Дамаска і Півдня

Дивізія для східної частини околиць Дамаска, створена з «Джейш аль-Іслам» — угруповання, яке до 2018 року правило в Думі та Східній Гуті, роками перебувало у вигнанні на півночі під турецьким патронатом і повернулося на рідну землю як дивізія нової армії.

Сухопутні · у складі Сирійської армії

Корпус для Латакії, Тартуса, Джабли та алавітських гір — 50-та, 56-та, 74-та та 84-та дивізії — під командуванням колишнього командира північно-західних секторів «Нусри» та ХТШ; його зона — це узбережжя березневих масових убивств 2025 року й російських баз.

Повітряні · у складі Сирійських державних сил (Міністерство оборони)

Повітряні сили, які перехідна держава відбудовує майже з нуля — парк доби Асада і більшість засобів протиповітряної оборони Ізраїль знищив у дні після падіння Дамаска, — з першим випуском курсантів у липні 2026 року, відновленими Су-22, що піднялися в повітря в серпні, та ізраїльським ударом по базі, з якої вони літали, через кілька днів.

Ісламістський збройний рух, що правив Ідлібом, очолив наступ, який повалив уряд Асада, і в січні 2025 року саморозпустився в новій державі, — інституційний попередник основних сил перехідного уряду. Історичний запис.

Структури внутрішньої безпеки перехідної держави — наступники поліції та страхітливих розвідувальних служб доби Асада, відбудовані навколо Служби загальної безпеки, і місце, куди переходить Асаїш за блоком угоди про інтеграцію щодо внутрішніх справ. Лише структурний опис.

Багатоетнічна сила під курдським проводом, що розгромила халіфат ІДІЛ, — під командуванням Мазлума Абді, інтегрується до Міністерства оборони за угодою січня 2026 року як одна дивізія, сформована з трьох бригад СДС, а бригаду з Кобані приєднано до дивізії, пов’язаної з Алеппо. Лише структурний рівень.

Курдське ядро ополчення СДС — YPG та її жіночі загони YPJ, — що походить із родини рухів PYD. Туреччина вважає їх продовженням РПК і вимагає їхнього розпуску; самі загони цю тотожність відкидають. Контекст складових та історичний контекст.

Регіональна рада СДС з арабською більшістю для Дейр-ез-Зора — структура, через яку сила під курдським проводом утримувала долину Євфрату після 2017 року і чиї племінні складові перейшли на інший бік під час боїв у січні 2026 року, вивівши схід з арабською більшістю зі складу СДС і передавши його державі. Історичний запис.

Сила внутрішньої безпеки Автономної адміністрації — поліція, блокпости та відповідальність за утримання під вартою на всьому північному сході впродовж десятиліття, зокрема охорона в системі ув’язнення бойовиків ІДІЛ. Входить до структур Міністерства внутрішніх справ за угодою січня 2026 року. Лише структурний опис.

Військова присутність Туреччини на півночі Сирії з 2016 року — гарнізони, механізми спостереження та структури патронату, вибудувані в ході операцій «Щит Євфрату», «Оливкова гілка» та «Джерело миру», що нині переналаштовуються навколо партнерства з перехідним урядом. Лише загальний структурний опис.

Угруповання, організовані під турецьким патронатом із 2016 року як «Сирійська національна армія», — гарнізонні та адміністративні сили північних зон із ґрунтовно задокументованою історією порушень в Афріні, що нині нерівномірно вливаються до нової національної армії. Лише структурний рівень.

Польова армія Туреччини зі штабом у Малатьї, зона якої охоплює кордони із Сирією, Іраком та Іраном, — командування, чиї корпуси провели операції «Щит Євфрату», «Оливкова гілка» та «Джерело миру» і утримують гарнізони на півночі Сирії, і державна організація, що стоїть за присутністю Туреччини в модулі.

Збройні угруповання провінції Сувейда під проводом друзів — місцеві структури самооборони, які насильство липня 2025 року загартувало до стану фактичної безпекової влади на більшій частині провінції, поза державним контролем і без єдиного командування. Лише структурний опис; внесення до переліку є описом, а не визнанням.

Консолідований збройний орган друзьких угруповань Сувейди, утворений 23 серпня 2025 року під проводом шейха Хікмата аль-Хіджрі з приблизно тридцяти–сорока угруповань, — сила, що утримує більшу частину провінції поза владою держави, і та, що знову воювала з силами Міністерства внутрішніх справ 31 серпня 2026 року.

Найстаріше і впродовж десятиліття найбільше з друзьких угруповань Сувейди — засноване в 2013 році, щоб уберегти синів громади від служби в армії доби Асада, давній противник об’єднання під проводом аль-Хіджрі, яке приєдналося до його Національної гвардії в серпні 2025 року після зміни керівництва; чи залишалося воно в її складі через рік — щодо цього джерела розходяться, і тому статус записано як невизначений.

Повстанські залишки «Ісламської держави» після територіальної поразки 2019 року — пустельні осередки й мережі атак, зосереджені в Дейр-ез-Зорі та центральній Бадії, послаблені й такі, що переналаштовуються після врегулювання на сході в січні 2026 року.

Військова присутність США, що з 2015 року була опорою кампанії проти ІДІЛ і партнерства із СДС, — завершилася передачею останньої великої бази сирійському уряду 16 квітня 2026 року. Історичний запис, лише загальний структурний рівень.

Залишкова публічно задокументована присутність Росії — авіабаза Хмеймім і військово-морський об’єкт у Тартусі, вузли інтервенції 2015–2024 років, — чиє майбутнє визначив меморандум від 9 серпня 2026 року: цивільні об’єкти переходять під сирійське управління, військові протягом трьох місяців перепрофілюються на спільні навчальні центри. Лише загальний структурний рівень; поточне розташування сил не відображено.

Повітряні · у складі російської військової присутності — Сирія

Експедиційна авіагрупа Повітряно-космічних сил у Хмеймімі — база, з якої провадилася інтервенція 2015–2024 років, на яку стягнулися сили після падіння уряду, який вони захищали, і яку тепер має бути перепрофільовано на спільний навчальний центр за меморандумом від 9 серпня 2026 року.

Пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ Росії в Тартусі — причал і склад, а не база флоту, єдиний військово-морський плацдарм Росії в Середземномор’ї; його комерційний причал переходить під сирійське управління, а військовий об’єкт стає навчальним центром за серпневим меморандумом 2026 року.

Регіональна позиція Ізраїлю щодо Сирії — кампанія ударів у грудні 2024 року, присутність у буферній зоні на Голанах і за її межами та регулярні операції на півдні паралельно з безпековими переговорами. Лише загальний стратегічний опис; жодних позицій чи оперативних деталей не відображено.

Регіональне командування ЦАХАЛ для ліванського та сирійського фронтів — командування, чиї сили в грудні 2024 року увійшли до буферної зони на Голанах і на позиції за її межами й відтоді діють на півдні Сирії, і організація, що втілює ізраїльську позицію, яку цей модуль фіксує рівнем вище.

Територіальна дивізія Північного командування для Голанських висот — формування, що утримує сирійський фронт, зона якого з грудня 2024 року охоплює буферну зону та позиції за її межами, і формування ЦАХАЛ, найбезпосередніше причетне до південного безпекового напряму.

A navigation grouping, not a command: the Iranian-coordinated militia, logistics and financing structures of the Assad era — Hezbollah's Syrian role, aligned foreign militias, the Iraq–Lebanon corridor — dismantled or dispersed since December 2024, with residual smuggling and cell activity reported by the Syrian government, Israel and others and hard to verify. Each element's real parent institutions differed; historical and strategic scale only.

Сухопутні · у складі Північного корпусу

An Aleppo division built from Syrian National Army factions — one of the Turkish-backed formations grouped under the northern corps in June 2026, whose area is Aleppo, Afrin, Manbij and the Turkish border; its first recruit intake graduated at the Aleppo military academy in July 2025, and its commander changed later that year.

Сухопутні · у складі Північного корпусу

An Aleppo division built from Syrian National Army and National Liberation Front factions — the second of the northern corps' Turkish-backed formations, sharing with the 76th an area of Aleppo, Afrin, Manbij and the Turkish border, and with it the state's inheritance of the northern zones; its commander is reported to come from the Nour al-Din al-Zenki lineage.

Сухопутні · у складі Західного і Прибережного корпусу

One of the four divisions the June 2026 reorganisation grouped under the western and coastal corps, whose area is Latakia, Tartus, Jableh and the Alawite mountains — the region where UN investigators found members of interim-government forces among the perpetrators of the March 2025 violence; its origin faction and commander are not established in the compilation this atlas relies on.

Військово-морські · у складі Сирійських державних сил (Міністерство оборони)

A naval service in name — the Assad-era fleet was destroyed at Latakia by Israeli strikes in December 2024 — whose reconstruction, if any, runs through the Turkish defence agreement and the August 2026 settlement of the Tartus facility's future; status uncertain, and recorded so a reader does not assume a navy exists. No Syrian announcement of a service, commander or structure has been read.